Перейти на русскую версию

Діючи особи:

Ведучий

Козак Мамарига

Парубки 1-й, 2-й,

Жінка

Васильок, син жінки, 5 – 7 років

Оленка, дочка жінки , 12 –14 років

Старий чорт

Чорти 1-й, 2-й

Пан

Панi

Доньки пана:

Донька 1 -ша

Донька 2-га

Розбійники 1- й, 2-й

ДІЯ ПЕРША

СЦЕНА 1

На сцені лісова галявина. На авансцені Ведучий.

Ведучий. В давнину колись було,

Вже і не згадати,

Родивсь хлопчик–козаченько

В Мамаригів хаті.

Ой, любили того хлопця

Рідні батько й мати,

І зі сповитку навчали

Добро в серці мати.

Козак виріс красень, дужий,

З веселою вдачею,

З працею завжди у дружбі,

За навчання вдячний.

От про цього Мамаригу

Та діла його відважні

Розповім я вам билину,

Будьте же уважні!

СЦЕНА 2

За сценою чути спів людини, яка наближається до галявини. З’являється козак Мамарига. Оглядаеться.

Мамарига. Ой, яка ж ти чарівна, моя земле рідна! Я так скучив без тебе!

Он як сонечко сяє, та пташки співають! Так би слухав і слухав,

як гай гомонить! А от і галявина гарна. Тут трошки перепочину і знов у путь.

Сідає на галявині, розв’язує торбину з їжею.

СЦЕНА 3

Вбігають два парубки і біжать у протилежний бік сцени, не помічаючи Мамариги.

Мамарига. Гей, хлопці, стійте! Що трапилось?

Парубки зупиняються так, що падають один на одного. Схоплюються, бачать Мамаригу.

Парубок 1-й. Ой, дядьку, ви не розбійник?

Мамарига. Ні, я козак Мамарига , а ви хто?

Парубки (один до одного). І правда , мов свій козаче...

Мамарига. Ясна річ свій. Сідайте та охолоньте з бігу. Куди це ви так швидко?

Парубки розсаджуються біля Мамариги.

Парубок 1-й. Ми - бідні наймити. Служили пану тутешньому.

Я вирощував йому хліб.

Парубок 2-й. А я був за лісничого.

Парубок 1-й. Одного ранку, знайшов я в житі чарівну скатерку! Тільки скажеш: “Дай поїсти!”, умить з’являється столик з їжею, і такий повний, що можна нагодувати хтозна скільки народу!

Парубок 2-й. А я у лісі надибав торбину, теж чарівну: в торбинці живуть два парубки. Про що хочеш їх проси, миттєво все зроблять!

Мамарига. От везучи! Такі гарні речі придбали!

Парубок 1-й. Воно ж так. Але пан прознав про них , та давай відбирати. Ми – ні! Не дамо! А він тоді нас бити! То ми бігом від нього світ за очі!

Парубок 2-й. От пана збігли, а коли знесилені чвалали крізь ліс, десь

взялись розбійники !

Парубок 1-й. Еге ж! Напали на нас! Речи відібрали і давай нас лупити!

Парубок 2-й Ледве ми одбилися та втекли!

Мамарига. Виходить, що багатії що злодії – одне: обкрадуть та ще й наб’ють! Ну нехай і їх лихо зустріне, а ми давайте зараз поїмо разом (показує на свою торбину), відпочинемо та поміркуємо, що далі робитиме.

Парубок 1-й. Спасибі, козаче. Не відмовимось.

Парубок 2-й. Ми такі дуже голодні.

Мамарига пригощає парубків. Вони їдять,

продовжують розмовляти.

Парубок 1-й. А ти звідки та куди йдеш, козаче?

Мамарига. Коли мої батьки померли, покинув я опустілу хату та пішов шукати долю. Вирушив на чужину, думав: „От де загребу купу золота!”. Але ж не даремно кажуть:” Там добре де нас немає ”! Десять років гнув спину на панів - чужинців, а заробив от (показує), аж три мідних гроша! „Ні”, думаю: ”треба вертатися та здобувати щастя у землі своїх батьків!” От і йшов до своєї хати, та вас зустрів добродіїв. А давайте побратаймося, та будемо дружкувати все життя!

Парубок 1-й. Чудові речи!

Парубок 2-й. Що краще за дружбу? Німа нічого!!!

Мамарига. Згоден! То тримайте мої руки!

Мамарига Дружба! Дуже добре -

Дружба на життя!

Завжди допоможе

Друзів співчуття!

Парубок 1-й. Як що ти у скруті,

Чи якась біда -

Йди до свого друга:

Він пораду дасть!

Парубок 2-й. З друзями зручніше

Горе подолати,

З другом веселіше

Свій талан шукати!

Парубки з Мамаригою (разом). Дружба! Дуже добре -

Дружба на життя!

Завжди допоможе

Друзів співчуття!

Парубки і Мамарига потискують одне одному руки, як друзі.

.

Мамарига. Ну, побратими мої любі, що будемо робити далі?

Парубок 1-й. Я піду у рідне село. Може дасть хто притулок та , з Божий допомогою, знайду якусь роботу.

Парубок 2-й. А я. повернуся до любої матусі. Рік її не бачив. Наймусь до тамтешнього пана.

Мамарига. Бачу, я самий багатий з нас: у мене і хата є і цілих три гроша! То держить ( дає по грошу 1-му ш 2-му парубкам). Буде вам на початок, а далі, Господь милостивий , дивись і пощастить нам усім.

Парубок 1-й. Спасибі тобі, козаче.

Парубок 2-й. Спасибі, побратиме!

Мамарига. Радий допомогти. А тепер прощавайте, хлопці! Дасть Боже, ще побачимось!

Парубки (разом) Прощавай!

Мамарига та парубки розходяться у різні боки.

Завіса закривається.

ДІЯ ДРУГА

СЦЕНА 4

Ведучий. Не пробігли й три доби,

Як прийшов козаче

У ріднесенькі краї.

Що ж він там побачив?

СЦЕНА 5

Завіса розкривається. На сцені двір і хата Мамариги. На ґанку сидить та горює молода жінка. Мамарига підходить до двору.

Мамарига. Моя хатонька! Чистенька... Наче побілив хтось... А що за жіночка на ґаночку? Кажись, вона плаче... Добрий день, красуню!

Жінка помічає Мамалигу, лякається.

Жінка. Хто ти, лихий чи добрий, чоловіче?

Мамарига. Я - козак Мамарига, господар цієї оселі.

Жінка. Доброго здоров’я , козаче! А я, бачиш, у твоїй хаті живу. Вона ж пустувала. Зараз зберуся та й піду геть.

Мамарига. Погодь, жіночка. Не треба йти: міста вдосталь. Ще й спасибі тобі скажу: он як ти мою хатинку зберегла. Бачу добра ти господиня.

Жінка. Була господинею. Та раптом помер мій чоловік. То пан і дітей відібрав і з хати рідної вигнав, мов за борги.

Мамарига. Гірка твоя доленько. А діти твої навіщо пану знадобилися?

Жінка. Доньку Оленку, зробив покоївкою для дочок своїх. А синочка, Василька, люди страшне кажуть: пан чортам віддав за якийсь свій борг!

Мамарига. Багатії таке можуть. Прийдеться завітати і до чортів і до панів та дітей твоїх виручити.

Жінка. Визволи їх сердешних, добрий козаче! Все життя за тебе молитимусь!

Мамарига. Ну пішли до хати. Вже зовсім вечір.

Мамарига і жінка заходять у хату. Завіса закривається.

СЦЕНА 6

Ведучий. У цім краю тутешній пан.

Багатий був, багацько мав...

І тільки сина Бог не дав,

Але ж двох дочок дарував.

Поїхав якось оцей пан

Надовго з дому на чужину:

Товарів різних забажав,

Аби потішити родину.

Коли ж додому повертався,

В дорозі чорт йому спіткався.

На сцені на зустріч один одному з’являються Пан и Старий чорт.

Ведучий. Чорт шлях в багно перетворив,

І так до пана говорив: .

Старий чорт. Здорово , пане!

Пан. Геть з дороги!

Старий чорт. Не поспішай. Це наші краї – чортячі. Пропасти отут людині, що плюнути (плює).

Пан. Кажи хутчій, що хочеш та давай дорогу!

Старий чорт. То ж обіцяй прислати мені з дому те, про що зараз не знаєш!

Пан. Ти - дурень, чорт! Хіба буває , щоб добрий хазяїн чогось не знав про свій дім? Згоден, одержиш те, про що не знаю!

Старий чорт. Дивись! Порушиш слово – затягнемо у трясовину усю твою родину! А зараз в той бік іди (показує): Там твій маєток. Та дивись, щоб прислав негайно!

Пан. Добре, добре! (Собі) Одержиш, ти дурнику, дірку від бублику!

Пан і чорт йдуть зі сцени.

Ведучий. І поки шляхом їхав пан,

Веселий сміх його лунав.

Але ж, коли перед очима

У пана дім його постав,

На зустріч вибігла дружина,

В руках вона тримала сина!

Побачив пан – чого не знав!

І з жахом здогадався пан,

Яке ж страшне він слово дав:

Він обіцяв в лиху годину

Чортам ріднесеньку дитину!

Та пан – є пан, він скоїв злочин:

Чортам вдови синка віддав!

Свою ж кровиночку - синочка

Подалі в родичів сховав.

СЦЕНА 7

Завіса розкривається.

На сцені край болота. Є дерево та пеньок. На галявині сидить Васильок. Круг нього скачуть та кривляються чортеняти. Старий чорт сидить на пеньку, підбадьорюючи чортенят. З’являється Мамарига і дивиться на те, що робиться на галявині. Чорти його не помічають.

Чорт 1-й. У трясині живимо ми

Й гірше за розбійників!

Хоч кого споганимо,

Зробимо убійником!

Чорт 2-й А з цього хлопчиська

Створимо страшиська! !

Буде він найкращим

Дідьком із багнища!

Чорт 1-й (чапля на голову Васильку роги та приколює хвоста)

В нього роги виростуть

Й хвіст великий, щоб

Став він поганючим,

Як щиріший чорт!

Чорт 2-й Буде він блукати

Поміж православних,

Стане їх сварити,

Хитро спокушати!

Чорт 1-й Зненависть між ними

Стане розпаляти,

Заздрості, злочинству

Буде научати!

Чорт 2-й (до Василька) От такий товариш

Ти тепер нам хлопче!

Васильок скидає роги, відриває хвоста, видирається з кола чортів, біжить. Чорти його хапають.

Чорти 1-й і 2-й (разом) Ми тебе утопимо,

Як цього не схочеш!

СЦЕНА 8

Старий чорт помічає Мамалигу.

Старий чорт (до 2-го чорта, вказуючи на Василька ). Йди з ним з галявини!

2-й чорт біжіть геть, прихопивши Василька. чорт 1-й сідає рядом зі Старим Чортом.

Старий чорт. Куди чвалаєш, чоловіче?

Мамарига. А от шукаю заробітку. Може наймеш мене?

Старий чорт (оглядає з різних боків Мамалигу, ощупує його м’язи, ). Добре, дам тобі роботу: треба вогонь розпалити, щоб їжу зварити. Іди в ліс та принеси столітнього дуба.

Мамарига. Добре, йду.

Мамарига йде.

Старий чорт (до чорта 1-го). Залізай на дерево та слідкуй, що наймит робитиме.

чорт 1-й лізе на дерево

Старий чорт. Подивимось, який ти чоловіче на силоньку.

Чорт 1-й. Ой, батьку! Той чоловік взяв мотузку та обв’язує нею всі дуби купою!

Старий чорт От біда! Це ж він хоче весь ліс сюди на вогонь приперти!

Біжи скоріше, скажи, хай не губить лісу, а сам принеси одну дубинку.

Чорт 1-й йде.

Старий чорт. Якщо козаче ліс видере, болото стане усім видно. Ніде буде нам чортам ховатися!

СЦЕНА 9

Чорт 1-й повертається. Він тягне дерево. За ним йде Мамарига.

Старий чорт (до Мамариги). Хочу тебе послати по воду. Візьми ото порожнє відро, принеси повнесеньке.

Мамарига. Залюбки!

Мамарига бере відра. Воно дуже тяжке. Мамарига ледве тягне його геть.

Старий чорт (до чорта 1-ого). Лізь на дерево, стеж за ним!

1-й чорт лізе на дерево.

Старий чорт. Побачимо чоловіче, як ти принесеш воду. З водою те відро взагалі не під силу нікому з людей.

Чорт 1-й. Батько, батько! Твій наймит обкопує криницю!

Старий чорт. Нащо таке?

Чорт 1-й. Мабуть хоче сюди її принести, щоб не ходити по воду з відром.

Старий чорт. Ой, лихо! Біжи сам принеси те відро повнесеньке!

1-й чорт біжить.

Старий чорт. Як що той чоловіче приволочить сюди криницю, вода в багнищі стане чистою та цілющою, а нам чортам – отрутою!

СЦЕНА 10

Повертається чорт 1-й з відром, яке він ледве тягне. За ним йде Мамарига.

Мамарига. Ну, хазяїн, що ще треба зробити?

Старий чорт. А от...от бачив дорогу попід лісом?

Мамарига. Йшов нею. Добра дорога.

Старий чорт То ж бери оцю лопату (дає лопату) і йди перерий її усю !

Мамарига. Що ж! Дурне діло не хитре! Але навіщо?

Старий чорт. Та по неї чумаки по сіль туди сюди їздять, спати заважають.

Мамарига. Легка робота: ламати то ж не будувати.

Мамарига йде.

Старий чорт (малому чорту). Лізь на дерево, дивись добре за ним.

Чорт 1-й лізе на дерево.

Старий чорт. Ну, козаче, з твоєю силою моя чортяча лопата хутко шлях в болото перетворить! Буде нам, чортам де гуляти: аж до самого моря!

Старий чорт ( до чорта 1-го). Що він там робить?

1-й чорт. Він не псує дорогу! Він поруч канаву риє!

Старий чорт. От хитрюча сила! Це ж він задумав по канаві наше болото спустити у море! Веди його хутко сюди. Скажи, завтра буде вже робота.

Чорт 1-й біжить.

Старий чорт. І відкіля ж такий здоровий та розумний на мої роги набився? Треба його якось здихатись.

СЦЕНА 11

Чорт 1-й і Мамарига повертаються.

Мамарига. Що ж так рано роботу кидати?

Старий чорт. Сьогодні вже пізно. Будемо лягати спати. Ти тут, чоловіче, на галявині, а ми у себе в болоті.

Чорти йдуть.

СЦЕНА 12

Мамарига. Бачу - досадив таки я бісам. Де ж тут лягти? (Оглядає галявину) Може отут? Але треба бути обережним. Покладу я поки замість себе цю копаницю, а сам сховаюся та подивлюсь, що далі буде.

Вкриває чортову лопату, накриває її одежею, робить щось схоже на людське тіло. Сам ховається за дерево.

СЦЕНА 13

З’являються чорти з дрюками. Шукають де спить Мамарига. Знаходять обгорнуту лопату , починають дубасити її дрюками.

Старий чорт. Та добре лупцюйте, дужче, щоб він як слід помер !

!

Чорти ( що сили лупцюють лопату).

Отак добре! Отак дужче!

Щоб помер ти, та як слід!

Щоб не зміг ти, любий друже,

Нам нікому досадить!

(Ще продовжують що сили лупцювати лопату).

Чорти. Ой! Я вже заморився!

І я!

Я теж!

Старий чорт. (ощупує лопату) Кажись мертвий... і вже задубів. Тепер ходімо спати.

Чорти зникають.

Мамарига (виходе з-за дерева) . От і добре, і я тепер посплю солодко. (Укладається.)

Ведучий. Мамарига спав солодко,

Бачив рідних уві сні:

Мати, татка.

Й побратимів:

Мов заможні вже вони.

Літня нічка коротенька.

От і промінець з’явився

Н обличчя пав легенько,

Будить мов:

” Козак , прокинься!”

Мамарига просипається, потягується.

Мамарига (кричить). Гей, хазяїн, їсти давай, та роботу вказуй.

СЦЕНА 14

На сцену вбігають чорти. Вони перелякані. З жахом дивляться на Мамалигу, обходять його зі всіх боків.

Мамарига. Що це з вами? Чи мене давно не бачили?

Чорт 1-й. А ні жодного садна, ні синяка, як це?

Мамарига. Що це він лопоче? Які садна, які синяки?

Старий чорт. А це він так, спросоння. А що тобі снилося, чоловіче?

Мамарига. Снилося, наче мене гладять матуся та таточка рідненькі! Так приємно було. Давайте покажу як!

Чортенята розбігаються, ховаються за дерева.

Старий чорт. Ні, ні, не треба! Чи не хочеш, чоловіче, ти вже додому?

Мамарига. Ясна річ, хочу! Але ж ви мені винні.

Старий чорт (достає мішка з-під дерева). А от бери гроші. Скільки завгодно!

Мамарига. Ні! Ваші погані гроші мені не потрібні!

Чорти (хором). Що ж ти хочеш?

Мамарига. Віддайте мені дитину, над якою ви отут знущалися.

Чорти збиваються до купи і про щось радяться між собою

Мамарига (Закатує рукави). Ведіть хлопчика до мене хутчій, бо зараз всіх вас чортів повбиваю!

Старий чорт. Та охолонь! (До чортенят) Приведіть сюди дитину!

СЦЕНА 15

Двоє чортів біжать та повертаються з Васильком.

Мамарига. Васильок, йди-но до мене!

Васильок (кидається до Мамариги) . Дядечко! Заберіть мене від чортів!

Мамарига. Та йдемо ж разом звідсіль!

Мамарига і Васильок йдуть. Мамарига раптом хватає 1-ого чорта за хвіст.

Мамарига. І цього прихватимо.

1-й чорт голосить.

Старий чорт. Відпусти мого маленького! Нащо він тобі?

Мамарига. Нехай допоможе Оленку у панів відібрати!

Старий чорт. Пусти! Пусти! Я тобі допоможу! Ягід чортячих дам – червоних та чорних!

Мамарига. Навіщо мені ягоди погані?

Старий чорт Від червоних ягід, як що їх з’їсти, на голові роги повискакують, а чорні ягоди ці ж роги знімуть.

Мамарига. Як ти кажеш? Від червоних роги ростуть? Зрозумів, зрозумів! Давай цих ягідочок та побільше!

Чортенята дають Мамаризі два кошика. Він відпускає малого чорта.

Мамарига (до Василька). Ну, пішли з Богом. (Чортам). А ви геть туди, відкіля з’явилися: в пекло! Побачу вас ще раз - до одного переведу!

Чорти, штовхаючи один одного, зникають зі сцени.

Василько. Дядечку! Так ми йдемо до Оленки? Я так за нею скучив!

Мамарига. Так, хлопчику, йдемо визволяти твою сестроньку!

Мамарига, Васильок йдуть. Завіса закривається.

ДІЯ ТРЕТЯ

СЦЕНА 16

Ведучий. Мамарига та Василько

Швидко в місто те прийшли,

Де пани та їхні дітки

Приспівуючи жили.

Мамарига Василечка

В інше плаття перебрав,

Щоб ніхто його раптово

В тому місці не впізнав.

Через плічко кошик кинув,

Повний ягідок чортяки,

Та й пішли к панову дому

Що б “по ягоди” гукати,

К дому, де Оленка мила

З ранку, в день та в вечорі

Покоївкою служила,

Часто плачучи в ночі.

Завіса відкривається.

СЦЕНА 17

Кімната у панському домі. В кімнаті є два дзеркала. Пані сидить у кріслі та спостерігає за доньками. Кожна із доньок крутиться, оглядаючи себе в дзеркалі.

Донька 1-ша. Ой, яка ж я пава! Яка ж я гарненька: губки, мов пелюстки, брівочки чорнесенькі та тонесенькі! Недарма мої женихи саме вродливі та вельможні!

Донька 2-га . Ні, моя сестричко! Вродливіша я, а не ти! Поглянь, яка в мене бджолина талія, шийка лебедина, а личечко та рученьки, білі як сніжинки! І не твої, а мої женихи і розумніші і найбагатші!

Донька 1 -ша. Ні, в мене!

Донька 2-га. Ні, в мене! Скажіть їй, мамо!

Доньки лупцюють одна одну з криками “В мене!”, “Ні! В мене!”. Мати рознімає їх.

Пані. Охолоньте, донечки! Ви обидві кажете правду : обидві , як квіточки, і до обох сватаються знатні женихи! Навіть королевичі шлють сватів!

.

За сценою чутно голос Василька: ”Купуйте смачні ягоди! Купуйте спілі ягоди”

Пані (кричить). Оленка! Оленка!

До кімнати вбігає Оленка.

Оленка . Слухаю Вас вельможна пані.

Пані. Збігай, подивись, що там за ягоди.

Оленка біжить. Доньки знов крутяться у дзеркал.

Оленка скоро повертається.

Оленка. Вельможні пані! Там хлопчик торгує лісними ягодами. Каже, дуже смачні.

Донька 1-ша. Купить, мамо!

Донька 2-га. Купить, купить! У нас ще тільки цвітуть, а десь, видно, поспіли.

Пані (дає гроші Оленці). Піди, купи кошик. Та дивись, не коштуй, поки нестимеш.

Оленка йде. Доньки знов чепуряться. Оленка повертається з кошиком червоних ягід.

Донька 1-ша (хапає кошика собі) Дай сюди! Ой, які ж гарні, духмяні!

Донька 2-га (хоче відібрати кошик). Мені ж дай хоча б трошки!

Пані (забирає кошика). Не сваритись, дівоньки! Тут усім вистачить!

Доньки і пані смакують ягоди . З’являються непомітно чортенята та одягають їм на голови “корони” з рогами і зникають. Жінки дивляться одна на одну, спочатку сміються одна над другою, потім усі кидаються до дзеркал, починають дерти корони з голів. Але ж рогаті корони не знімаються. Жінки починають кричати. З’являється пан і бачить перемазаних у ягоди дочок та свою жінку з рогами.

Пан. Що? Що у вас на головах? Як це трапилось? (Бачить кошик) Що ви тут їли?

Мати. Якісь кляті ягоди дурна Оленка купила!

Пан. Не може бути, щоб від ягід таке сталося! А ну дайте їх мені!

Вкидає ягоди собі у рота. З’являється Старий чорт та одягає рогату корону на пана і зникає Усі в жаху.

Пан (намацав свої роги, Оленці). А ну біжи та схопи того, хто ягоди продав!

Оленка біжить, швидко повертається.

Оленка. Вельможний пане! Це був якійсь хлопчик, але він зник.

Донька 1-ша. Що ж нам тепер робити?

Донька 2-га. Всі женихи розбіжаться! Мамо, тато, зробить щось!

Пан ( Оленці). Йди негайно, шукай лікарів! Без них не повертайся!

Оленка йде. Жінки ревуть. Пан розлючений бігає по сцені.

Завіса закривається.

ДІЯ ЧЕТВЕРТА

СЦЕНА 18

Ведучий. Не мало доньки плакали,

Батьків своїх благаючи,

Шукати по землі усій

Мудріших лікарів.

Заради ескулапів тих

Потратив все багатство пан,

Але ж із них ніхто не зміг

Жахливий знять дурман.

І женихи роз’їхались,

Заплутавшись в чутках:

Мовляв, замість дочок-красунь

Потвори лише в пана,

І сам він у рогах.

З палацу перебрався пан

В біднесеньку хатину.

Ще добре те, що родичі

Притулок дали сину.

Завіса розкривається.

На сцені бідна хата. В хаті пан, пані та їх доньки. Пан думає думу.

Мати (пригорнувшись до доньок). Як гірко бути бідними, і працювати так тяжко.

Донька 1-ша. Слуги всі розбіглися!

Донька 2-га. Одна Оленка й залишилася.

Мати. Дуже добра в неї душа от і жаліє нас - допомога в біді.

Донька 1-ша . Та де ж вона?

Мати. Пішла якоїсь їжі нам купити. Повернеться невдовзі.

Донька 2-га. Ой, мамо, тато! Ну за що нам таке горе дісталося?

Пан (зітхає). Мабуть за те, що батько ваш побратався колись з чортами.

Мати й доньки з жахом дивляться на пана.

Пан. Так, це було... І бачу я – треба йти у ліс, шукати чортяче багно та відробляти свій страшний гріх.

Пан збирається йти. З’являється Оленка й Мамарига.

У Мамариги кошик.

Оленка. Вельможний пан! Вельможна пані! Послухайте, що каже козак Мамарига!

Мамарига. Добридень панове. Я можу зняти з вас жахливий дурман, але...

Пан, пані, доньки (разом) Що? Що але?

Мамарига. По-перше, повинен ти, пан, , осушити чортяче болото та насадити там великий сад, але ж не для себе, а для всіх людей добрих.

Пан, пані, доньки (разом). А по-друге?

Мамарига. А по-друге: нехай пані відпустять Оленку зі мною!

Оленка. Відпустить, благаю! Козаче відведе мене до рідної матусі!

Пан. Зроби добре діло, козаче! Зніми з нас дурману! Я ж, життям родини клянусь: знищу те кляте болото та сад насаджу! І Оленка нехай с тобою йде!

Мамарига. Тоді з’їжте ягоди з цього кошика.

Всі разом. Але ж ми вже їли!

Мамарига. Їли красні , але ж погані. А ці хоча і чорні , та лікувальні!

Пан. Давай їх сюди! Все одно, гірше вже не буде.

Пан бере кошик, кидає в рота ягоди і легко скидає корону з рогами. Жінки теж їдять ягоди, трясуть головами, їх корони з рогами падають на підлогу. Поки вони дивляться у люстерко та приходять до тями від радощів, Мамарига з Оленкою йдуть. Завіса закривається.

ДІЯ П’ЯТA

Ведучий. І повів вже Мамарига

Сестроньку та брата,

До матусі рідної, до своєї хати.

Завіса розкривається.

СЦЕНА 19

На сцені лісна галявина. З’являються козак Мамарига, Оленка і Васильок.

Мамарига. Тут трошки відпочинемо та й підемо далі.

Наближається гомін, крики.

Мамарига (прислуховуючись) . Неначе лихі гості знов у нашому лісі. А ну заховаймось.

Мамарига і діти ховаються в кущах.

З’являються розбійники. Звертаються до глядачів

Розбійники (разом) . А ми – розбійники! Погані люди ми!

І нас бояться всі: кріпак і пан.

Розбійник 2-й. Ой, ми ж , розбійники, - жахливі злодії!

І (показує на глядачів) кожен винен нам з вас свій гаман!

Розбійник 1-й. Ми в лісі темному завжди працюємо,

. Ліс наша вотчина і дім наш є,

Розбійник 2-й. Хто не зайде сюди, хто не проїде тут

Віддасть усе своє, як не втече!

Розбійник 1-й . А зараз зовсім нам життя веселе є,

Скатерка (показує) кормить нас і поїть нас!

Розбійник 2-й. І торба є в нас (показує) он яка:

У ній живуть два парубка.

Що їм накажемо, для нас

Миттєво зроблять в той же час.

Розбійник 1-й. На жаль, вони геть відмовляються грабувати.

Розбійник 2-й. Мабуть їхня мати ще в дитинстві навчила: хапати чуже добро великий гріх!

Розбійник 2-й вішає торбинку на кущі, за якими сховалися

Мамарига і діти.

Розбійник 1-й. Та для розбійників усякий гріх –дурниці! Зараз тут поїмо, перепочинемо та й знов візьмемося за улюблене діло.

Розбійник 2-й ( до глядачів). Ага! Гаманці відбирати! Забагатіємо добряче. Та давай вже їсти.

Розбійники розташовуються.

Розбійник 1-й (махає скатеркою). А ну, скатерка, годуй смачненько, вином заморським частуй швиденько!

На сцену викочується низенький стіл, увесь заставлений їжею та питвом. розбійник1-й вішає скатерку на кущ, за яким сховалися діти і Мамалига. Розбійники потирають від задоволення руки, сідають за стілець і починають жадно їсти та пити. Мамарига непомітно знімає з куща торбину.

Мамарига (торбині пошепки) Молодці з торбинки, дайте-но дубинку - злодіїв прогнати !

В руках у Мамариги з’являється дубинка і він починає

лупцювати розбійників.

Мамарига. Геть, злодії! Геть назавжди!

Розбійники 1-й, 2-й. Рятуйте!

Вбивають!

Допоможіть, добрі люди!

Розбійники все кидають та біжать геть.

Діти виходять з-за кущів. Беруть у руки скатерку

і торбину та розглядають їх.

Васильок. Ой, дядечку Мамарига, які гарні речі тобі дісталися.

Мамарига. Так, так, дуже гарні! Але ж вони не мої.

Васильок. А чиї ж, дядечку?

Мамарига. Товаришів - побратимів моїх. От розшукаю їх та й поверну обидві.

Оленка. Ой, ходімо вже далі! Я так хочу матусю побачити!

Всі йдуть. Завіса закривається.

Ведучий. Отой ліс, де Мамарига

Лютих злодіїв побив,

Був поблизу од домівки,

Де козаче народивсь.

І ще сонце не скотилось,

Не сховалось у горі,

Як вже він з дітьми з’явився

Біля хати у дворі.

ДІЯ ШОСТА

СЦЕНА 20

Завіса розкривається.

На сцені хата Мамариги. До неї наближаються Мамарига з дітьми. З хати вибігає жінка - їх мати. Вона і діти кидаються одне до одного.

Васильок. Мамо!

Оленка. Ненька!

Жінка. Дітки, ріднесенькі мої!

Мати і діти обіймаються, потім вклоняються Мамариги.

Жінка. Нумо, козаче, наш спаситель, чим ми можемо тобі віддячити?

Мамарига (обнімає дітей). Слухай, жіночка: я твоїх дітей полюбив, наче рідних..

І ти мені вже не байдужа. Будь мені за любу жінку, а я дітям стану батьком

Оленка. Мамо! Мамо, приставайте!

Васильок. Він буде нам добрим татом!

Жінка. Що ж... я згодна, Мамарига. І нехай нам усім щастить під твоїм дахом

Мамарига. Так воно і буде! То ж готуймось до весілля!

Мамарига кружляє з дітьми, всі радіють.

СЦЕНА 21

На сцені з’являються парубки. Вони багато одягнені. Жінка помічає їх.

Жінка. Гляньте! От вже і гості поважні до нас!

Мамарига. Здоров брати! Оце так радість!

Парубок 1-й. Здоров’я і тобі, козаче, (в бік жінки і дітей) і вам, шановна, й дітворі!

Парубок 2-й (пошепки до Мамариги). А хто оця красуня з гарненькими діточками?

Мамарига ( пригортає до себе жінку та дітей). Господь ощасливив зустріччю з чудовою жінкою. Будете на нашому весіллі найдорожчими гістьми!

Парубок 1-й. Як вчасно ми здогадалися завітати до тебе !

Мамарига. Я теж дуже хотів вас побачити: мені вдалося відібрати у злодіїв ваші чарівні речі. І зараз з радістю поверну їх справжнім господарям.

,

Мамарига бере скатертинку і протягує її 1-му парубку.

Парубок 1-й . Ні, ні, залиш її собі! Вона мені більш не потрібна. Я. розбагатів завдяки твоєму грошу.

Парубок 2-й . Моя торбинка те ж належить тепер тобі. І я став багачем, пустивши твій гріш у діло.

Мамарига. Дякую побратими! Це ж безцінні подарунки до мого весілля!

Тепер заживимо добром: і я з родиною, і все товариство навколо!

Жінка. Так, так! Скатерка – самобранка нагодує усіх сиріт та бідних.

А з трудягою торбинкою ми збудуємо оселі всім бездомним..

Мамарига. Бачите, яка в мене добра та розумна жіночка! А ви мені тепер , мов рідні.

Парубки (разом). І дружба наша ще дорожча!

Мамарига. Дружба! Дуже добре

Дружба на життя!

Парубок 1-й. Завжди допоможе

Друзів співчуття!

Парубок 2-й. Як що ти у скруті,

Чи якась біда

Йди до свого друга:

Він пораду дасть!

Оленка. З друзями зручніше

Горе подолати,

Васильок. З другом веселіше

Свій талан шукати!

Жінка. Дружбу Бог дарує,

Бережить її!

Бо вона крокує

З щастям по житті.

СЦЕНА 22

На сцені з’являються всі виконавці спектаклю.

Ведучий. Тепер ми щастя побажаймо

Усім, хто тут у залі з нами,

Жінка. І діточкам, і їх батькам,

Їх близьким

Й дальнім родичам!

Парубок 1-й. Усім нехай в житті таланить,

. Усім хай буде добрий час!

Парубок 2-й Нехай здоров’я не минає

Ніколи і нікого з вас!

Мамарига. І завжди часу вистачає

На добрі та благі діла!

Ведучий. І на кінець мого сказання

Всі виконавці (разом)

Ще раз найкращі побажання!

Актори розкланюються.

КІНЕЦЬ