ПЬЕСЫ ДЛЯ ЮНЫХ АКТЁРОВ

КОЛОБОК, ЯКИЙ ЗНАЄ ЗОЛОТЕ ПРАВИЛО

«Тож усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди,

те саме чиніть їм і ви»,

Євангеліє від св. Матвія,7 :12



Діючі особи:

Ведучі 1,2

Колобок

Дідусь Іван

Бабуся Марія

Онучка Оленка

Зайчик

Вовченя

Лисеня


Завіса закрита. На авансцені ведучі.


Ведучий 1. Живе собі село. Розкинулось воно біля світлого березового лісу. А на околиці села, у вишневому садочку, стоїть хатинка стареньких дідуся і бабусі – Івана та Марії. Їх дуже любить і тому частенько провідує онучка Оленка. І от одного дня…


Завіса розкривається. На сцені кімната у хаті. Дідусь сидить у кріслі і читає газету,у другому кріслі – Бабуся,вона в’яже.


Дідусь (опустивши газету). Маріє! Адже саме завтра обіцяла завітати Оленка. То спекла б ти колобок для неї.

Бабуся. Та я б з радістю! Але ж борошна вже замало.

Дідусь. А ти піди в хижку та ретельно назмітай у засіку борошенця, то може й вийде колобок.

Бабуся. Що ж, послухаю тебе, Іване, спробую назбирати пару жмень (йде).


Ведучий 2. От пішла вона в хижку, назмітала старанно в засіку борошно, замісила мукичку гарненько з яйцями і сметанкою, зліпила колобка та й спекла його у літньої печі .


Бабуся (заходячи у кімнату з колобком на вишитому рушнику, показує його дідусю). Дивись, який колобок гарненький вийшов! А щоб повеселити онучку, бач, зробила я йому і вушка, і вічка, і ротика з посмішкою, а ще – ручки і ніжки.

Дідусь (розглянувши колобка). Дійсно! Чудово вийшло!

Бабуся. Покладу його на стіл, нехай Оленку дожидається.


Бабуся кладе колобка на стіл. З’являється і Оленка. У неї в руках кошик.


Оленка (цілуючи дідуся і бабусю). Доброго дня, мої любі! Тут у кошику ваші улюблені пиріжечки з капустою, я сама їх для вас напекла (віддає кошика дідусю).

Дідусь. Ой, дорогенька, дякуємо!

Бабуся. А ми, Оленочко, пригостимо тебе колобком. Он він, на столі очікує на тебе.

Оленка (взявши у руки Колобок, і розглядаючи його). Бабусю, дідусь! Так це ж просто лялечка! Чудова, рум’яна, запашна! Шкода буде їсти такого колобка!

Голос Колобка. А ти, і не їж мене, дівчинка! Ти така гарненька, а я хлопчик – теж, он який красень, то давай станемо друзями!

Оленка (радісно). Ой, та ти ще й розмовляєш! Авжеж, я згодна! Згодна мати такого друга. Я тобі й костюмчика підберу: штанці та вишиваночку гарненьку.

Дідусь. А я чобітки йому зроблю.

Колобок. Ураааа! Спасибі!


Завіса закривається.


Ведучий 1. Так почалася дружба Колобка з Оленкою. Хоча Колобок іноді і бешкетував, але дівчинка дуже його любила і ніколи з ним не розставалася. І відвідувати дідуся і бабусю вони ходили завжди удвох. Якось Оленка взялася допомогти бабусі у домашніх справах.

Ведучий 2. А Колобок, щоб не нудитись, вирішив поки прогулятися. Оленка дозволила, але наказала йому не йти далеко й надовго. Колобок пообіцяв, вийшов за ворота і попрямував у березовий лісок.


Завіса розкривається. На сцені поляна у березовому лісі. На полянці на пеньку сидить Зайчик, який охопив голівку лапками та сумує.


Зайчик. І чого я такий нещасний? І друзів в мене немає і…


Зайчик замовкає, бо починає линути пісенька Колобка.

Колобок . Колобок я, Колобок!

По засіку метений,
І у пичці спечений!

Дідуся з бабусею

Дуже я люблю,

І дружу з Оленкою,

Внучой їх гарненькою!


Колобок з’являється на полянці, бачить Зайчика.


Колобок. Привіт, Зайчику! Чому понурий такий?

Зайчик (сердито). От тобі, Колобок, весело! Співаєш! А в мене горе: і друзів у мене немає, і навіть мої братики й сестрички гуляти зі мною не хочуть, женуть від себе! Кажуть – мов, задирака я. От того і настрій у мене кепський.

Колобок. Чим же тобі допомогти?

Зайчику. А давай, Колобок, я тебе з’їм! Ти ж мабуть дуже смачний, то настрій мій і покращиться.

Колобок. Ні! Ні, Зайчику, не їж мене! А я доброму правилу тебе навчу. Подружися з ним, і твої сестрички та братики відходити від тебе не захочуть, і друзі в тебе появляться.

Зайчик (зрадівши ). Так, давай, вчи скоріше, будь ласка!


Колобок шепоче Золоте правило на Зайчику на вушко.


Колобок. Зрозумів, як треба зо всіма поводиться?

Зайчик. А вже ж зрозумів! Спасибі Колобок за науку! Хочеш, я тобі другом стану?

Колобок. Авжеж, буду радий!

Зайчик. То зови на допомогу, як прийдеться. А зараз бувай здоровим!

Колобок. І тобі усього найкращого!


Зайчик біжить зі сцени, а на галявині з’являється Вовченя, який щось сердито буркотить собі під ніс. От він бачить Колобка.


Вовченя (сердито). Колобок! Ти дуже вчасно! Мені зараз дуже погано, то я з'їм тебе негайно!

Колобок. Не треба негайно! Спочатку, Вовчику, розкажи, що погнівило тебе так?

Вовченя. Та друзяка мій, Ведмежа, на дереві кульку яскраву побачив, поліз й достав її. А я вирішив пошуткувати та й проткнув ту кульку голкою з ялинки. А Ведмежатко чомусь дуже образився і сказав, що більш не хоче мене за друга мати. От того й гірко мені до сліз!

Колобок. Хочеш, я допоможу тобі?

Вовченя. Як?

Колобок Я тебе чудодійному правилу навчу. З ним ти дружбу Ведмежати враз повернеш!

Вовченя. Тоді розказуй те скоріше, будь ласка!


Колобок шепоче Золоте правило Вовченяті на вушко.


Колобок. Тепер знаєш як треба зо всіма поводиться?

Вовченя. Знаю! Це ж так просто! Спасибі Колобок за науку! Хочеш будемо з тобою дружкувати?

Колобок. Авжеж, буду радий!

Вовченя. То ж, як буде треба, зови мене на допомогу. А зараз бувай! Побіжу миритися з Ведмежатком (біжить).

Колобок (навздогін). Бувай і будь здоровим!


Вовченя біжить зі сцени. А на ній з’являється Лисеня. Воно ковтає сльози, та лапкою прикриває свій ніс. Лисеня бачить Колобка.


Колобок. Привіт, Лисенятко!

Лисеня. Колобок! От вдача! Давай я тебе з’їм! Може мені боліти й перестане

Колобок. Але спочатку, Лисеня, розкажи, що трапилось з тобою?

Лисеня (сердито). Трапилось, трапилось! У сороки з гнізда пташенятко випало. Ну, я схопив його, поласувати. Та мамка-сорока так клюнула мене в ніс, що він, дивись (відкриває свого носа), опух, а ще й дуже болить!

Колобок. Послухай, Лисенятко. Як що ти мене і з’їси, ніс твій не спухне і боліти не перестане. Але все пройде, якщо ти знайдеш та прикладеш до ранки листа подорожнику. А що б надалі поменше бід із тобою трапилось, навчу я тебе одному правилу.

Лисеня Що це за правило таке?

Колобок. Чудодійне правило, повір!

Лисеня. То спробуй…


Колобок шепоче правило Лисеняті на вушко.


Колобок. То, що? Зможеш діяти так?

Лисеня. Спробую … А якщо це, як ти кажеш, чудодійне правило, мені не поможе, то бережись і другий раз не попадайся, бо вже точно з’їм!

Колобок (сміючись) . А як я буду правий?

Лисеня. Ну…як що допоможе тоді…тоді я другом тобі стану!

Колобок. Допоможе обов’язково! І новому другу я буду радий. А зараз мені до дому пора, тож прощавай, Лисенятко, і будь здоров.

Лисеня. Бувай! І теж не хворій.


Колобок й Лисеня розходяться у різні боки. Завіса закривається.


Ведучий 1. Колобок побіг швиденько, швиденько, бо не хотів, щоб Оленка хвилювалась: адже вона просила його так довго не гуляти.


Завіса розкривається. На сцені хата дідуся й бабусі. Вбігає Колобок,


Колобок (голосно). Я вже вдома!


З хати вибігають і дідусь, і бабуся і Оленка. Усі схвильовані довгою відсутністю Колобка.

Дідусь. Що ж ти так довго гуляв? Ми так турбувалися!

Колобок. Вибачте мене, будь ласка! Я звірят нашого лісу вчив Золотому правилу!

Бабуся. Та де ж ти сам навчився Золотому правилу?

Колобок. Та у вас, бабусечка, й навчився, коли ви його Оленці врозумляли.

Оленка. І ти його зрозумів?

Колобок. Так воно таке дохідливе! (Підкреслено) Просто до інших треба завжди відноситись як до себе!

Оленка ( у захваті). Який же ти молодець, Колобочок! С Золотим правилом звірята нашого лісу вже ніколи не стануть кривдити одне одного. І це буде чудово!


Усі актори виходять на авансцену й звертаються до глядачів. з’являється


Оленка. Дорогі наші глядачі! Дівчатка та хлопятка! Давайте і ми, усі, усі! приймемо Золоте правило! Правило, що заповів народові Сам Ісус Христос! Він так проповідував…

Колобок (підкреслено кожне слово). «Тож усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви».

Дідусь . І давайте вже з цієї хвилини йтимемо тільки так, як вчить Золоте правило.

Бабуся. І тоді світ навколо нас обов’язково стане

Усі актори (хором). Добрим! Справедливим! Та мирним!

Ведучі 1 і 2. І будьте усі здорові й до нових зустрічей!


Актори розкланюються.