Перейти на русскую версию

Дійові особи::

Ведучий

Кіт

Старший брат

Середній брат

Молодший брат

Злодій

Розбійник

Порося

Кіт-музика (скрипаль)

Бабуся

Коза

Перед завісою з'являється Ведучий.

Ведучий. Доброго дня, друзі! Підійміть, будь ласка, руки, хто читав казку «Кіт у чоботях»? О, як вас багато! А пам'ятаєте, як Кіт у чоботях зробив свого бідного господаря багатим маркізом? На жаль, він це зробив обманом, хитрощами та підступністю! Адже поля, стада і замок своєму господарю Кіт у чоботях і при капелюсі добув, відібравши все це у людожера! Людожером бути, звичайно, не добре! Але загрібати чуже добро – ще гірше! Це знають навіть малі діти. Ось ми і вирішили зіграти стару казку по-новому. Наша вистава про Кота, який не мав ні чобіт, ні капелюха, але зумів допомогти своєму господареві знайти дорогу до багатства! А як це було і що це за дорога, ви зараз і побачите. Тільки дивіться уважно!

Завіса розкривається. На сцені бідна оселя. В одному кутку піч, в протилежному – лавка, на якій спить Кіт. У центрі – стіл з трьома табуретками. Двері відчиняються, і в оселю вкрадається Злодій з порожнім мішком. Він оглядається, потім заглядає під стіл, за піч, під лавку, табуретки і т. п.: шукає, щоб стягнути і покласти в свій мішок.

Злодій. Ну, і злидні... Нема чого поцупити! (Помічає кота.) Хіба цього кота? (Підходить до кота, розглядає його, піднімаючи хвіст, лапи, але Кіт продовжує спати.) Може на шапку згодиться?

За сценою лунають голоси людей, що наближаються до оселі.

Злодій. Ось так завжди! Тільки почнеш працювати, нате: господарі з'явилися, не забарилися. (Кидається по житлу.) Де б сховатися? (Ховається за піч.)

В оселі з’являються Старший, Середній і Молодший брати. Вони розсідаються навколо столу. Старший брат висипає на стіл монети. Кіт прокидається і спостерігає за подіями.

Старший брат. Ну, ось, брати, ці гроші батько заповів нам розділити між собою (підкреслено) справедливо! Я старший, і по правді, мені більша частка належить (загрібає до себе майже всі монети).

Середній брат (поспішно). А мені буде по правді теж побільше... (Забирає останні монети.)

Молодший брат (розгублено). А де ж моя справедлива частка?

Старший брат. Ну, як бачиш, грошей більше немає. (Оглядає хату.) Але за то ми тобі залишимо весь будинок і ще, он – кота у придачу!

Середній брат. Продай його і виручиш купу грошей!

Старший і Середній брати сміються. Кіт зістрибує з лавки і підбігає до молодшого брата, лащиться до нього.

 Молодший брат (гладить кота). Не хвилюйся! Я братами меншими не торгую.

Кіт (задоволений). Мяу!

Старший брат. Ну, як хочеш. (Середньому братові.) Пішли шукати щасливе життя.

Середній брат. Ага! Знайдемо в місті багатеньких дуреп, обкрутимо та й оженимось на них!

Старший брат. Молодець, братику! Мудро придумав! Грошенят на це хитре діло у нас вистачить!

Старший брат (молодшому) Прощавай, братику!

Середній брат (молодшому). Будь здоров і не кашляй!

Старший і Середній брати йдуть зі сцени.

Кіт. Пішли... Кинули молодшого напризволяще...

Молодший брат (Коту). Не станемо злословити… Бог їм суддя... А ось те, що у нас а ні їжі, а ні грошей на те немає, це і правда – погано.

Молодший брат і Кіт сумно замислюються.

Кіт. А давай підемо у найми!

Молодший брат. У найми? Так це ж працювати прийдеться! А я от чув, що якось одному бідняці зовсім не довелося трудитися, щоб запаніти. Багатим маркізом його зробив власний кіт!

Кіт. Знаю, знаю цю історію про двох шахраїв.

Молодший брат. За що ти їх так?

Кіт. Та той же розряджений Кіт, у чоботях та при капелюсі, для свого господаря обма-а- ном відібрав у людожера і поля, і стада і замок! А потім ще й проковтнув людоїда, бідолаху легковірного!

Молодший брат. Почекай, почекай!Адже той Кіт з'їв лише миша!

Кіт. Але ж добро чуже відбирати не можна! Навіть людоїдське!

Молодший брат. Ти правий, на те й заповідь Божа: «Не вкради! ». Доведеться таки в працівники найматися: їсти ж щось треба.

Кіт. Ну, з голоду ми не помремо: я з мишоловок даровий сир тягати буду. Шкода, хліб та віскас туди не кладуть.

Молодший брат. Багато не натаскаєш – обов'язково по носу одержиш! А вдруге – де жити станемо? Хата стара, ось-ось завалиться….

Кіт. Нову збудуємо!

Молодший брат. Будувати, котику, вміти треба. (Мрійно.) Добре б і пекарну справу знати: адже пекар завжди з хлібом! А ще б – музиці та співу навчитися та на весіллях грошики заробляти й їсти ситно.

Кіт. Ось давай і вивчимось!

Молодший брат. З радістю! Так вчителям за науку платити нічим...

Кіт (подумавши). Слухай! Музиці – навчить нас приятель мій – Кіт, Бременській музика. А ось будувати та хліб випікати... (Чухає задумливо за вухом.) Знаєш, хазяїн, ти тут перепочинь малість, а я піду та де з ким побалакаю.

Молодший брат. Гаразд, посплю трохи. А ти вертайся скоріше.

Кіт. Не хвилюйся, я швидко.

Кіт біжить. Молодший брат укладається на лавку і засинає. З укриття виходить Злодій і тихесенько, щоб не розбудити сплячого, розмірковує.

Злодій. Та- ак... Виходить, старий хазяїн помер. Синочки ж його батькові грошики поділили, та так справедливо!, що старші молодшому порожні кишені залишили. У-у, шахраї! (До глядачів.) Правда ж, діти?Але я – ще більший шахрай! Зараз наздожену цих братиків та обдурю їх так, що дістануться ті монетки мені! Ось побачите: віддадуть вони свої грошики мені з радістю, та ще і спасибі скажуть! Хі -хі! (Йде зі сцени.)

В оселі з'являються Кіт і Порося, одягнений каменярем, з сумкою, з якої виглядають креслення. Кіт будить Молодшого брата.

Кіт. Вставай,хазяїн, вставай! Я вчителя будівника привів.

Молодший брат (протираючи очі). Доброго дня, гос... пан учителю!

Порося. Здрастуйте, шановний. Бачу, Ви мене не впізнаєте.

Молодший брат. Зізнатися, Ви праві...

Порося. Я з казки «Троє поросят ».

Кіт. Хазяїн! Це ж він, порося Наф- Наф, спорудив собі міцний кам'яний дім!

Молодший брат. Тепер згадав! Так Ви й мене цьому навчите?

Порося. З превеликим задоволенням. Ваш друг, шановний пане Кіт, обіцяв мені за це всіх мишей з мого подвір'я вигнати. А зараз – прошу до столу.

Порося розгортає на столі креслення.

Кіт. Ну, ви тут займайтеся, а я ще у справах побігаю.

Кіт біжить зі сцени. Завіса закривається. Перед завісою з'являється злодій. В руках у нього палиця і мішок.

Злодій (до залу). Діти! Тут не проходили двоє братів? Ні?

Діти із залу. Ні!

Злодій. Значить, зараз з'являться і попадуться на мою хитрість, як дурна рибка на вудку! Хі-хі!

Злодій дістає з мішка бороду, наклеює її, дістає рваний старечий халат, одягається, спирається на палицю, як це роблять старі люди, бажаючи перепочити. Перед завісою з'являються Старший і Середній брати.

Старший брат. Будь здоров старий! Куди прямуєш?

Злодій. І вам не боліти, синочки. Ось йду сто тисяч монет отримати.

Брати вражені.

Старший брат. Сто тисяч?

Середній брат. Де отримати?

Злодій. Та довелось мені купити білетика лотерейного (показує на відстані братам «квиток»). А він-те якраз і виграв такі гроші!

Старший брат. О! Щасливчик!

Середній брат. Ну, старий, і пофартило ж тобі!

Злодій. Воно-то так, та тільки далеко йти за фартом. А у мене ноги хворі, погано ходять... Ох, не дійду!

Старший брат і Середній брат (переглядаються, про щось шепочуться, потім перебиваючи один одного). Давайте, дідусь, ми! Вам ці грошики принесемо.

Злодій (після секундного роздуму). Ох, синочки, добре б було. Та тільки боязно якось такий виграш довіряти... А раптом – обдурите старого, бідного, хворого?

Старший брат. Що Ви, що Ви! Хіба ми схожі на шахраїв?

Середній брат. Та ми просто любимо людям помагати!

Старший брат. Ага! Без цього дня прожити не можемо!

Злодій (робить вигляд, що уважно придивляється до братів). Ніби ви…хороші хлопці, проте...

Старший брат. Не сумнівайтеся! Ми Вам в заклад всі свої монети віддамо. (Підморгує братові, мімікою натякаючи йому, що насправді, вони вдвох втечуть з грішми старого.) А, хочете, брат мій з Вами залишиться, поки я сам за грошима збігаю, згодні?

Середній брат здивований, не згоден і збирається заперечувати. Але старший знаками йому показує, що мовляв: постривай, і все буде ОК!

Злодій (робить вигляд, що не помічає знаків Старшого брата). Ладно... Давайте ваші монети.

Брати поспішно зсипають віддають «старому» всі свої монети, а «старий» вручає їм «лотерейний квиток».

Злодій. Та біжіть вже вдвох. Я довірливий.

Старший брат і Середній брат (разом). Спасибі за довіру!

Брати радісні біжать зі сцени.

Злодій (звертаючись до глядачів). Що я казав? Ось вони монетки! А все тому, що ці братці жадібні та любителі чужі грошенята загрібати! Бачили, як за мій білет вхопилися? І невтямки їм, що він фаль-ши-вий! Я сам його намалював (пошепки) на комп'ютері. Виграти він, звичайно, ж, нічого не може! Насміється над братиками народ! А мені їх і не шкода! Повертати гроші« бідному», « хворому », « старому » (б'є себе в груди) у них і в думках не було! Шахраї! Ну, пора і мені рухатися. (До залу.) Ще побачимось. (Йде зі сцени.)

Завіса розкривається. На сцені кімната братів. Над кресленнями схилилися Молодший брат і порося Наф-Наф. Вони ворушать губами, щось вираховують, пишуть, креслять, водять циркулем. З'являється Кіт, Кіт-музика зі скрипкою і бабуся з кошиком в руках.

Кіт. Вітаємо вчителя і старанного учня!

Бабуся, Кіт-музика (разом). Добрий день вам.

Молодший брат, Добрий, добрий! Проходьте, будь ласка, мила компанія!

Полюбуйтеся, якою буде нова оселя!

Всі оточують креслення і виражають захват.

Кіт. Такий великий! Чи вистачить силоньок, щоб збудувати!

Порося. Не хвилюйтеся. Я й мої брати Нуф-Нуф та Ніф-Ніф, допоможемо.

Кіт. А я привів ще вчителів. Знайомтеся: бабуся, пекар колобків, (бабуся згідно киває головою) і приятель мой – Бременський музика (Кіт-музика розкланюється).

Кіт-музика. Із задоволенням навчимо Вас веселою музиці і пісням.

Молодший брат. От здорово!

Бабуся. А я, онучок, за те, що твій дружок з моєї комори мишей прогнав, навчу тебе випікати смачний-пресмачний хлібець.

Молодший брат. От спасибі! Але у мене є тільки трошки зерна… А млин не робить, зламався зовсім…

Бабуся. Не хвилюйся! Для навчання все, що потрібно, я принесла. (Вказує на кошик.) Та ще й рецепта для тебе написала. Згортай креслення та закачуй рукави.

Кіт. А ми піч поки розтопимо.

Порося прибирає креслення. Кіт і Кіт-музика відходять до плити і починають її розтоплювати. Бабуся віддає Молодшому братові рецепта, сама починає домішувати тісто, що принесла с собою.

Молодший брат (читає рецепта). Щоб булочку спекти потрібно мати, борошно, дріжджі, молочко, яєць побільше, маслечко, сіль, цукор, все змішати та добре вимісити.

Бабуся. Так, так! Не лінуватися і дуже добре вимісити. Допомагай.

Молодший брат (вимішуючи тісто). Ніколи не думав, що так приємно вимішувати хлібне тісто!

Бабуся формує хліб і садить його в піч.

Кіт-музика. Друзі! Поки хлібець печеться, я зіграю вам веселу музику!

Усі. Зіграй! Зіграй!

Молодший брат. А я повчуся у тебе.

Кіт-музика береться за скрипку. Звучить весела мелодія. Усі танцюють, крім Молодшого брата: він уважно стежить за грою на скрипці Кота-музики. Через хвилину-дві з печі лунає крик: «Я готовий! Я готовий!» Всі кидаються до печі, Бабуся виймає хліб.

Усі (хором). У- р- а- а -а!

Кіт. Ну і красавчик!

Кіт-музика. А запашний який!

Порося. І який великий!

Бабуся. Всім пригоститися вистачить!

Бабуся кладе хліб на стіл, який оточують всі інші, з нетерпінням спостерігаючи, як Бабуся розрізає хліб на шматочки. Лунає стукіт у двері.

Кіт (біжить до дверей і відчиняє). До нас гості!

В оселі з'являється Коза з кошиком.

Коза. Бе- е- е, здрастуйте!

Молодший брат. Привіт, Кізочка! Якими обставами?

Бабуся. Мабуть, запах хлібця заманив!

Коза. О, так! Смачним хлібом на всю округу пахне! Але до вас мене Котик запросив (показує на Кота без чобіт).

Кіт. Це так. Коза журиться, що її сімейку вовк замучив: все норовить козенят потягнути. Я і запропонував їй нашим стадом стати.

Молодший брат. Молодець Котику! (Козі.) Вже ми і тебе і твоїх козенят захистимо від вовка!

Коза. А я вам молочко давати буду (ставить на стіл жбан з молоком).

Кіт (облизуючись). І сметанки добре б, мяу!

Коза (викладає на стіл сметану і інше). І сметанку, і маслечко, і сиру вдосталь!

Молодший брат. От спасибі! Ох, і забенкетуємо ж ми зараз!

Коза. Смачного вам апетиту! А я з козенятами краще травичку тут біля хати пощипаємо, можна?

Молодший брат. Звичайно, можна! Пасіться на здоров'я!

Коза йде.

Молодший брат. Решту прошу до столу!

Усі розсаджуються навколо столу. Завіса закривається.

Перед завісою, з одного боку сцени, з'являється Злодій вже у своєму одязі. Він весело наспівує і перераховує гроші. З протилежного боку сцени, із-за завіси, виглядає Розбійник. Розбійник спостерігає за Злодієм, а коли той починає ховати гроші в кишеню, з'являється перед ним.

Розбійник. Привіт, миленький! Що це ти там перераховував, а тепер ховаєш?

Злодій (злякано). А-а-а… чесно зароблені, свої кровні грошики...

Розбійник. Ха-ха! Свої! Були твої, а стануть – мої! А ну жени сюди монети!

Злодій з криком: « Караул, грабують! », тікає за завісу. Розбійник

кидається за ним. За завісою чутно шум бійки і крики Розбійника: «Давай сюди гроші!», і Злодія: «Грабують! Допоможіть!!». Потім чути тупіт – це тікає Розбійник, після чого весь роздертий Злодій з'являється перед завісою. На плечі – мішок.

Злодій. Ось воістину! Не роби того іншим, чого не хочеш собі! Я грошики у братів виманив, а у мене їх відібрав Розбійник! Ще й побив боляче, грабіжник!

З іншого боку сцени з'являються Старший і Середній брати.

Старший брат. Хто кликав на допомогу?

Середній брат. Ти, отець, чи хто? (Дивиться на Злодія.) Та це ж... той «дідок хворі ніжки »! І зовсім він не старий!

Старший брат. Точно він! (Брати хапають Злодія) Це ти, обманщик, сто тисяч нам обіцяв?

Злодій. Ви помилились, шановні! Я чесний, бідний, пограбований!

Середній брат. Ти шахрай! А ну, повертай наші монети, а то зле тобі буде!

Злодій. Я ж кажу: я бідний! Мене ограбували! Не вірите? Візьміть обшарте!

Брати обшукують Злодія. Йому лоскотно і він регоче.

Старший брат. Ти ще й смієшся над нами! Отримуй!

Брати лупцюють Злодія.

Злодій. Караул! Зовсім вбивають! Пощадіть! Я більше не буду! Гроші – в мішку! Забирайте!

Брати перестають бити Злодія і хапають його мішок. Злодій тікає за завісу. Брати витрушують вміст мішка. На підлогу падають борода, халат і висипаються фальшиві лотерейні квитки. Брати їх топчуть, рвуть. Із-за завіси висовується голова Злодія.

Злодій. Зупиніться!

Брати завмирають.

Злодій. Навіщо « квиточки » рвете? Підсуньте їх іншим дурням довірливим!

Старший брат. Ти знову за старе, пройдисвіт!

Голова Злодія зникає.

Середній брат. Біжимо! Наздоженемо шахрая!

Старший брат. Марно, брат. Наших грошей все одно не вернути.

Середній брат. Виходить… ми забрали гроші молодшого братика, у нас їх виманив шахрай, а шахрая розбійник обібрав!

Старший брат. Так-то Бог нагадав нам заповідь: «Не кради! Не бажай чужого!»

Середній брат. Ти прав, братику. Провчили нас. Однак вже темніє. Чим за нічліг заплатимо?

Старший брат. Так…Задачка… А давай повернемося додому, попросимось до брата.

Середній брат. Соромно якось...

Середній брат. Соромно звичайно... Та Молодший наш – добрий, зла не пам'ятає. А завтра, с самого ранку, підемо шукати роботу.

Брати йдуть за завісу.

Завіса розкривається. Звучить весела музика. В оселі свято. Всі пригощаються хлібом і тим, що принесла Коза. Лунає стукіт у двері. Музика затихає. Кіт відкриває двері. На порозі Старший і Середній брати.

Молодший брат (підбігаючи до братів і радісно). Мої старші брати! Я вже скучив за вами!

Брати нерішуче переминаються з ніг на ноги.

Молодший брат. Та проходьте ж! За стіл сідайте, он, скільки частувань!

Старший брат, Середній брат (винувато). Прости нас, братику!

Молодший брат. Давно простив! Ви тут так потрібні! Попереду повно справ! Новий будинок будуватимемо, млин новий!

Старший брат, Середній брат (хором). Але ми ж всі гроші втратили!

Молодший брат. Не біда! Мене друзі чудовим ремеслам навчили: і будувати, і хліб випікати, і музику грати! І вас тому ж навчать! Ось і заробимо ми стільки монет, скільки потрібно буде!

Старший брат. Спасибі, братику, на доброму слові. Ми щасливі, що додому повернулися!

Середній брат. І тепер завжди будемо разом!

Молодший брат. Звичайно! Разом станемо жити - поживати, трудитися т а добро наживати!

Кіт. А ще разом будемо весело відпочивати!

Всі актори виходять на авансцену і звертаються до глядачів.

Ведучий. Дорогі, друзі! Ми сподіваємось, що герої нашої вистави і вас переконали: до бажаного багатства веде одна праведна дорога – дорога труда!

Молодший брат. Для нас школярів , це труд навчання – навчання без ледарства, труд упорний і пильний.

Бабуся. Ще більше двох тисячоліть потому наймудріший цар давнини Соломон наставляв: «Лінивці бувають убогі, а працелюбні набувають багатства».

Старший брат, Середній брат (разом). Пам’ятаємо це!

Усі актори. И будемо здорові! І до нових зустрічей!

Актори розкланюються.