Перейти на русскую версию

Дійові особи:

Юля

Оля

Саша

Сергій

Перед завісою праворуч сцени з’являються хлопчина здоров’яга - Сергій, та худенький хлопчик - Саша, а ліворуч - дівчатка Оля, та Юля, яки спостерігають на хлопчиків. Сергій обіймає за плечі Сашка. Вільними руками хлопчики вітаються з глядачами.

Сергій. Привіт усім! Це мій вірніший друг – Сашко. (Тисне Сашу за плечі, Саша наморщується від болю). Він – найкращий математик у школі. А я у спорті, мов ті могутні брати Клички! Ото ж ми й домовилися із Сашком: я - його охоронець, а він на те за нас обох розв’язує задачки. Я дуже, дуже йому вдячний! Без такої допомоги бракувало б мені часу тренуватися! Прощавайте! Жадаємо кожному такої вірної дружби! (Йдуть).

Оля. Як здорово хлопці ладять! Яка вірна в них дружба! Так, Юля?

Юля. Ні, не так!...

Оля. Що - не так?

Юля (впевнено). Не так вчиняють справжні друзі. Не так!

Оля. Щось я не розумію, Юля: Сергій і Саша просто молодці! Вони ж допомагають один другому! Що ж тут - не так? А як на мене, у хлопчиків на ділі вірна дружба!

Юля. Така допомога не добра дружба, а дуже шкідлива справа

Оля. А хіба допомога буває шкідливою?

Юля. А вже ж! Адже Сергій повинен сам рішати задачки!

Оля. А може Саша намагався навчити цьому Сергійка, та не вийшло! От він і погодився сам за нього все робити!

Юля. Може так і було. Але ж із такою допомогою в Сергійка обов’язково з'являться неприємності.

Оля. І знов не збагну! Адже завдяки Саші в Сергія математика завжди зроблена добре! Які? Які неприємності тут з’являться?

Юля. От давайте всі разом і подивимося: які такі бувають неприємності.

Завіса розкривається.

На сцені Саша. Він сидить за столом, так, що глядачу не видно його ніг. Саша виконує вправи з математики. Дівчатка продовжують свої спостереження.

Саша. Та й задачки ж сьогодні! Ледве подолав!

У кімнату заходе Сергій. У руках у нього шкільна сумка.

Сергій. Салют, Сашко! Зробив? Давай мій зошит.

Саша протягує зошита. Сергій ховає його. Помічає, що Саша не збирається до школи.

Сергій. Чого ти сидиш, мов і в школу йти не треба?

Саша (зітхаючи). А я і не йду...

Сергій. Як це?!

Саша висовує ноги з-під столу. Глядачі й Сергій бачать: обидві ноги забинтовані. Сергій здивовано їх розглядає.

Сергій. Що це?

Саша (винувато). Спотикнувся ...впав... втратив свідомість...отямився - гіпс...

Сергій. Що за жарти?

Саша. Які там жарти: розтягнення м’язів. Треба сидіти в дома цілу неділю.

Сергій. Ти, що, знущаєшся? Через два дні контрольна з математики! Хто ж мені її зробить? Може сама Алла Борисівна?

Саша. Може якось буде...

Сергій. Буде! Мені два бали в зошиті! А ще вірним другом звешся! Тут контрольна, а він ноги розтягує! Бач, другий Нікулін знайшовся!

Саша. Я ж не навмисно, Сергійку!

Сергій. Навмисно, чи ні, тільки на контрольну ти з’явишся!

Саша. Та як же я дійду до школи! Мені ж боляче!

Сергій. Як, як… Я на руках тебе віднесу! Зараз і спробуємо.

Сергій із різних боків і так і пере так намагається підняти Сашка. Нарешті, підіймає його на руки, із трудом робить два кроки й, ледве не упустивши Сашка на підлогу, вертає його на стілець.

Сергій. Так не виходе.... Давай поїдеш! Поїдеш на моїй спині. Залазь!

Саша обхоплює Сергія зі спини за шию й висне на ньому. Сергій іде, крекче, хитається, спотикається, і хлопчики обидва падають на підлогу.

Сергій (кричить від болю ). Ой - йой! Нога! (Тре ногу ) І чого це ти такий важкий!? Мов штанга на півтони!

Саша. Це ж не я, це гіпс...

Сергій допомагає Саші сісти на стілець. Сам сідає на другий.

Сергій (чухає потилицю). Що ж таке зробити, що б двійку не схопити?

Друзі замислюються

Саша. Треба поміркувати... (Пауза). Придумав! Ми с тобою почнемо діяти по золотому правилу!

Сергій. Як це?

Саша. Бабуся каже, що золоте правило заповів людям Сам Ісус Христос! Воно вчить робити людям тільки те, що бажаєш, щоб вони робили тобі. Отож, хочеш. щоб тобі робили добре, той і сам роби те ж.

Сергій. Як ти кажеш? « Роби людям тільки те, що бажаєш, щоб вони робили тобі». Чудове правило! Але до чого тут контрольна?

Саша. А тому, що не добре таке діло, а погане, коли я роблю за тебе математику. От я захворів, і що тепер?

Сергій (розгублено). Схоже...Погано виходить...

Саша. А ще в народі кажуть: «Не той друг,хто потурає, а той хто помагає». І от, що ми зробимо, Сергію. Приходь сьогодні після уроків: будемо разом вирішувати задачки, поки не навчишся долати їх сам!

Сергій. Та терпець у тебе лопне, поки зрозумію я на цю премудрість!

Саша. Мені терпіння для друга хватить! Лускатимеш усі рівняння, мов горіхи!

Сергій (безнадійно). А-а-а! Вряд чи зможу...

Саша. Зможеш! Тільки треба захотіти, Сергійко! Уяви: мене в школі нема, а ти контрольну вирішуєш на відмінно! Сам! Усі будуть вражені до нестями! (Показує непритомність).

Сергій (мріючи). Так зразу й сам... і відмінно...Так і до нестями... А приємно б було!

Саша. Так прийдеш?

Сергій (рішуче). Обов’язково! І сьогодні прийду, і завтра, і післязавтра! Ніхто більш не скаже: “Сила є – ума не треба!”

Саша. То ж чекаю!

Сергій. Добре. Поки! (Йде, раптом зупиняється й повертається). Слухай, Саша, от ти такий розумний, мов професор! А торкни тебе пальцем, ти й упадеш! (Сергій легенько штовхає Женю, той падає зі стільця на підлогу). Бачиш! (Сергій допомога Сашку знов сісти на стілець). То давай і я тобі допоможу: будемо разом тренуватися, поки ти не станеш таким силачем, як я! (Показує на свої м’язи). Згоден?

Саша. Певна річ, згоден! Це ж буде так чудово!

Сергій. То ж одужуй скоріше та й почнемо!

Саша. Дякую! Ти, Сергій, справжній друг!

Сергій. Ти теж, Сашко! Бувай до вечора!

Юля. Нумо, Оля, зрозуміла, що таке вірна дружба на ділі?

Оля. Дуже, дуже добре зрозуміла! Бува - діло, яке ми повинні зробити тільки самі, у нас не виходить. То не той буде нам другом, хто охоче зробить дане за нас. Вірний друг - навчить, як це зробити. Тільки така допомога і є справжньою!

Сергій і Саша приєднуються до дівчат на авансцені.

Сергій (глядачів). А ви, друзі, усе зрозуміли й запам’ятали?

Діти. Так!

Юля. То будьте здорові, друзі!

Саша . Й до нових зустрічей у нашому театрі!

Усі актори. До побачення!

Актори розкланюються.