ПЬЕСЫ ДЛЯ ЮНЫХ АКТЁРОВ

ПОДАРУНКИ ІСУСОВІ

«По правді, кажу вам, що тільки вчинили ви одному

з найменших братів Моїх – те Мені ви вчинили»*.

Євангеліє от Міф. 25:40


Діючі особи:

Люся

Віта

Артем

Вова.


На сцені різдвяна ялинка. Перед нею друзі улаштовують з картону вертеп до наступаючого свята Різдва Христова.


Люся. Треба зробити все дуже красиво.

Віта. Давайте подарунки волхвів обернемо в золотавий папір.

Діти це роблять.


Артем. Здорово вийшло!

Вова. Гадаю, прийди Ісус сюди на свій день народження, залишився б задоволеним таким вертепом.

Віта. Ой, друзі! Як би Він дійсно завітав до нас на Різдво, ми б теж обдарили його подарунками, правда ж?

Артем. Здорово було б! Я б подарував йому... свій комп'ютер!

Вова. А я – свої самі класні гірські лижі!

Люся. А я, знаєте, що? Я віддала б йому в подарунок улюблену скрипку!

Віта. Теж придумали: комп'ютер, лижі, скрипку…Начебто в Нього є на все це час! Ні! Треба придумати щось приємне і особливе!

Артем. Ну і придумай, раз ти така розумна, і тобі наші подарунки не подобаються.

Віта. А я вже і придумала: треба скласти для Ісуса вірші!

Артем. Ха-ха! Що це за подарунок – вірш!

Вова. Ну, чому ж: гарна поезія - не погане поздоровлення з днем народження.

Люся. І про що повинний бути твій вірш?

Віта. Не мій, а наш. Ми повинні розповісти Йому, як ми чтимо Його, як любимо нашу землю і сонечко, і природу, любимо дуже усе, усе, що Бог створив для нас!

Артем. Тільки здається мені, що поезії Ісусу Христу вміють складати тільки генії! На жаль, таких серед нас не має…

Вова. Я точно не геній! Плаваю навіть серед звичайних дріб! А батьки сказали: одержу в чверті по математиці трійку, не поїду до Карпат кататися на лижах. Виручайте, друзі: розтлумачте хто-небудь мені ці хитрі дробі!

Люся. Ой, Вовочка, іншим разом, будь ласка. А зараз ми з Вітою вже запізнюємось до музичної школи - на мій звітний концерт. Знаєш, як я довго його готувала: цілих дві чверті! А Віта дуже хоче послухати мою гру.

Артем. (Дивиться на годинник) Та й мені давно пора на тренування. Салют !(Йде).

Люся. Віта, що ти роздумуєш, пішли!

Віта. Знаєш, Люсенька, біжи одна. Я залишуся допомогти Вові.

Люся. Як залишишся? Ти ж так просила дістати тобі запрошення! От же воно (показує квиток-запрошення), пішли!

Вова. Йди, йди, Віта, з Люсею. Я вже сам спробую як-небудь розібратися. А не зможу – то й не доля мені відпочити в горах…

Віта. Ні, ні! Ти Люся поквапся таки на концерт, а ми (до Вови) з тобою займемось математикою.

Люся ( образливо). Ну, як знаєш! (Йде.)

Віта. Давай, показуй, що тобі не зрозуміло.

Вова (бере підручник) Ось це. Не доберу розуму, як з ними справитись?

Віта. Ну, дивись. Я буду писати, а ти намагайся зрозуміти, як дріб множать та ділять.

Віта пише, Вова уважно стежить.

Вова (зрозумів і радісно). І це усе! Зрозумів! Ой, і спасибі ж тобі, Виточка! Величезне спасибі! Я обов'язково привезу тобі з Карпат най красивішу смерекову гілочку!

Віта. Заздалегідь вдячна за подарунок.

Вова. До речі! Тільки що ти зробила гарний дарунок Ісусові!

Віта. Дарунок Ісусові? Який? Щось не зрозумію тебе.

Вова (Підкреслено). Ти тільки що зробила дуже добру справу!

Віта. Я лише навчила тебе тому, що вмію сама!

Вова. Звичайно! Але для цього ти відмовилася від задоволення послухати музику! А я тепер: справлюся з будь-якою контрольною з математиці, порадую гарними оцінками папу з мамою і класно проведу канікули в лижному таборі! І все це завдяки тобі.

Віта. Ти знаєш, я анітрошки не шкодую, що не пішла на концерт. Не менше задоволення слухати, як щиро ти мене дякуєш. А такі подарунки Ісусові зовсім не важко робити хоч щодня, правда ж?

Вова. А вже ж! Моя бабуся так часто повторює один вірш із Євангелія, що і я його назубок запам’ятав.

Віта. Цікаво.

Вова. У цьому вірші Ісус називає всіх людей Своїми Меншими братами, і до тих, хто робив добрі справи іншим людям, звертається так: «По правді, кажу вам, що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх - те Мені ви вчинили»*.

Віта. Які чудові слова! Давай розповімо про них усім, усім нашим друзям. Нехай і вони знають: зробив гарну справу іншому - зробив подарунок самому Ісусові!


Усі актори виходять на авансцену.


Вова (у зал). Хлопчики та дівчатка, а ви зрозуміли, що добрі справи кожного з нас і є найкращими подарунками для Ісуса?

Діти. Так!

Вова. От і молодці! Зустрінетесь зі своїми друзями і їх навчите цьому, добре?

Діти. Так!

Віта. Тоді будемо здорові!

Усі актори. І до нових зустрічей, друзі!

Актори розкланюються