ПЬЕСЫ ДЛЯ ЮНЫХ АКТЁРОВ


Ворона і змія

За мотивами казки Івана Франка «Ворона і Гадюка»


Діючі особи:


Ведучий 1,2.

Ворона,

Змія,

Лисиця,

Слуги 1,2, 3



На сцені гіллясте дерево. На верхній його гілці - велике гніздо Ворони. (Ззаду дерева, так, що не видно глядачеві, встановлена ​​драбина, якою виконавець ролі Ворони може піднятися і опинитися біля гнізда). У коренів дуба - вхід в будинок-нору Змії, у якого лежить Змія. Чути спів лісових птахів..


Ведучий 1. Добрий день, дорогі глядачі. Сьогодні ми нагадаємо мудру істину: добро завжди повертається к тому, хто робить його комусь іншим. Ось подивіться про це наш спектакль. Ми створили його за мотивами казки Івана Франка, яку він назвав - «Ворона і Гадюка».

Ведучий 2.Так от. У діброві, що розкинулася вздовж красивою звивистою річки, на одному зі старих дерев (показує) Ворона звила собі гніздо, а під корінням дерева,у глибокій норі оселилася Змія. Бачите, як зараз вона ніжиться біля входу до свого житла.


На сцені з'являється Ворона з відерцем води.


Змія. Добрий день, сусідка!

Ворона (поспішає швидше пройти повз). Добрий, добрий…

Змія. Постривай! Поділися зі мною водицею. Сьогодні так спекотне, й пити дуже хочеться.

Ворона. Будь ласка, скільки завгодно! (Наливає воду в миску біля нори й хочейти.)

Змія. Та не поспішай ти так , послухай, що запропоную.

Ворона. Слухаю тебе, сусідка.

Змія. Давай, Ворона, дружити!

Ворона. Дружба - гарна справа. Так кажуть, що змії, підступні, і друзями хорошими не бувають.

Змія. Так плітки все це, наклепи! Ми буваємо дуже корисними. Може чула : отрутою нашою люди багато хвороб лікують..

Ворона. Тут ти права. Н,у то як ти уявляєш нашу дружбу?

Змія. Я тобі черв'ячків на обід підносити стану, їх у мене великих та жирних багато в норі. А ти – зі мною водичкою ділитимешся. Адже мені довго до річки повзти, щоб напитися. А так, завдяки тобі, ось вона водиця - в мисці.

Ворона. Ну, що ж… можна спробувати .... (Піднімається до гнізда.)


Змія ховається у норі.


Ведучий 1. Так і пішла у Ворони зі Змією справа: Змія Ворону черв’яками пригощувала, а Ворона зі Змією – водичкою ділилася.

Ведучий 2. Та дуже скоро така ідилія скінчилася.


Ворона (спускається до змії з гніздом). Сусідка, сусідка, прокинься!

Змія (невдоволено піднімається). Ну що тобі?

Ворона (радісно показуючи гніздо Змії). Дивись, що у мене!

Змія (заглядаючи в гніздо). Що тут у тебе? Яйця ... Цілих п'ять ...

Ворона. Бачиш, які гарнесенькі! Такі ж гарненькі будуть і мої воронятка! Вони вже там ворушаться, ось, ось вилупляться!

Змія. Ага! І каркати почнуть противно та їсти просити. Ти і про воду для мене забудеш!

Ворона. Я так щаслива! Не хвилюйся, про воду я ніяк не забуду! Ось давай, ти зараз постережи моє гніздо, а я за водою і злітаю.

Змія. Гаразд, постережу.


Ворона піднімається на дерево, ставить гніздо на місце, спускається і біжить з відром зі сцени


Змія (коли ворона вже поза сценою). Лети, лети, мила ... постережу я твоє гніздо, як же! Спочатку я твоїх пташенят на смак спробую!

 

Змія піднімається на дерево, дістає з гнізда два яєчка і спускається з ними на землю.


Змія. Ось вони! (Перекривлюючи ворону) Гарнесенькі! Думаю вони і такі ж смачнесенькі! Сховаю я їх поки у нірку, а вночі полакомлюсь.


Змія вкочує яєчка у нору, піднімається на дерево, ставить гніздо на місце. Вдивляється, бачить, що до дерева наближається Ворона, швидко спускається на землю.


Змія. А он і подружка моя тут як тут з водичкою.


З'являється Ворона.


Ворона. Давай додам тобі свіженької водички.


Ворона наливає воду в миску Змії, піднімається на дерево, заглядає в гніздо.


Ворона (голосить). Ой - ой! Лишенько!! Лишенько мені!!

Змія (з удаваною тривогою). Що сталося, подружка?


Ворона спускається з гніздом.


Ворона (показуючи гніздо Змії й голосить,). Горе мені! Хтось забрав два яєчка! Залишилося всього три!

Змія. Та не було тут нікого! Ти, напевно, помиляєшся! Дай я подивлюсь. (Бере гніздо Раз, два, три, Дійсно … три усього…

Ворона. Як же так? Ти ж обіцяла постерегти! Хто, хто це зробив ?!

Змія. Не збагну…

Ворона. Ти, напевно повзала кудись, ось якийсь хижак їх і схопив ! Біда мені !!!

Змія. Та не повзала я нікуди! А-а- а... ось згадала: бачила я, як повз гнізда сова пролетіла. Отож вона, негідниця , й прихопила два яєчка ...

Ворона. Але, ти ж обіцяла доглянути за гніздом!

Змія. Ну ... З ким не буває ... .Я ж не знала, що сова така підступна ....

Прости мене. Друзям треба прощати ... Інший раз я буду пильнішою.


Ворона голосячи над гніздом: «Горе мені, горе», піднімається з ним на дерево.


Ведучий 1. Минула ніч, настав новий день.


Ворона спускається з дерева з гніздом, віддає його Змії,


Ворона. Дуже прошу, ти сьогодні вже краще доглянь за моїм гніздом. А я злітаю, пуху тополиного наберу, щоб воронятам м'якенько було.

Змія. Лети, лети, подружка! Все буде добре.


Ворона йде зі сцени


Змія (слідом). Ох і дурна, ти Ворона! А я і сьогодні повечеряю смачненько!


 Бере два яєчка, ховає їх у нору. А сама лягає, обнявши гніздо і втілюється сплячою. Повертається Ворона, бере гніздо, бачить залишилися тільки два яєчка.


Ворона (голосить). Ах, горе мені! Бідні мої дітки !!!

Змія (скочивши і удавано). Що знову сталося?

Ворона (з образою і обуренням). Хтось вкрав ще двох моїх діток!Що ж ти знову проґавила злодія!

Змія. Ти ж бачила! Я навіть обняла твоє гніздо! Ну, вибач: спека розморила , я і задрімала на секунду, а хтось нахабний ... О! Так я знаю, хто міг з'їсти наші яєчка!

Ворона. Хто? Хто?!

Змія. Водяний щур! Річка, адже зовсім близько!

Ворона. О, нещасна я мати, нещасні мої воронята!

Змія. Ой, Ворона, піду я в нору, а то твоє горе розірве мені серце! (Ховається в норі).

 


Ворона, голосячи, піднімається на дерево.

 

Ведучий 2. І ось настав третій день ....



Ворона спускається на землю. У руці вона тримає яєчко. Змії на сцені немає.


Ворона. Піду по воду (озирається) Змії ніде немає, і не треба. Що є вона, що ні… А це моє останнє яєчко, візьму з собою. Воронятко з нього точно завтра вилупиться (приклавши яєчко до вуха), он як трепечеться.


Ворона Іде. З'являється Змія.


Змія. Де це Ворона! (Дивиться) Гніздо на місці ... Ну ось і добре, що мене не знайшла.. Виходить, і останнє яєчко – моє!

 

Змія піднімається на дерево вистачає гніздо і поспішає спуститься .. На сцені з'являється Лиса. Побачивши, як з дерева спускається змія, вона ховається за кущ і спостерігає, що буде змія робити з гніздом.

 

Змія. Остання яйце! Воно ж, саме смачненьке! З’їм його прямо зараз ... Але де ж воно!


Змія риється в гнізді, перевертає його, все з нього витрушує на землю

 З'являється ворона.


Ворона. Подруга! Що ти робиш?


Змія (зло). Чи не здогадуєшся, дурепа? Яйце шукаю, щоб останній разок смачненько повечеряти!

Ворона (хватає палицю, кидається до змії). Так це ти, вражена, моїх діток з'їла?

 Змія (ховаючись в нору) Так! Так, я! Поласувала дуже смачненько!

Ворона (підбігає до нори, кричить). Ах, ти підступна тварюка! Виходь, будемо битися!

Змія (з нори). І не подумаю! Не треба до дурості довірливою бути!


Ворона. Ах, лихо мені, лихо! Що ж робити! (Сідає на пеньок, ридає, закривши обличчя руками)


З-за кущів виходить Лиса. Підходить до Вороні.


Лисиця. Здрастуй, ворона? Хочеш, навчу тебе, як покарати злочинницю?

Ворона. Ах, Лисичка! Чи це можливо!

Лисиця. Пташенят, звичайно, не повернеш, а от вижити змію з-під дуба назавжди ми з тобою можемо.

Ворона. Як?

Лисиця. Хитрістю!

Ворона. Ах, Лисичка! Як що допоможеш, вік вдячна тобі буду.

Лисиця. Обов'язково допоможу. От слухай. Я тільки що бачила, як в нашій річці царська дочка купається. А на березі, поруч з її одягом, лежить ціла гірка її золотих коштовностей. Так ось, ти зараз полети і схопи з цієї гірки ланцюжок золотий і відлітай з ним, тільки так, щоб царські слуги бачили тебе. Вони з криками побіжать за тобою, а ти лети сюди, до дерева. Підльоті і кинь ланцюжок в зміїну нору, а сама ж сховайся там на верхівці.. Ось і подивимося, що вийде.

 Ворона. Вже лечу!


Ворона летить, лисиця ховається за кущі.


 Ведучий 1. Зробила Ворона все як порадила їй лисичка. І ось чуєте крики і тупіт? Сюди біжать люди. Це слуги царівни женуться за Вороною.


На сцену влітає Ворона. У той час, коли вона кидає ланцюжок в нору, слуги вже на сцені (у них в руках палки) і бачать це. Вони підбігають до нори, Ворона ховається на дереві


Слуга 1. Шукаємо біля дерева!

Слуга 2. Я бачив, як Ворона кинула ланцюжок тут, біля самого коріння!

Слуга 3. Дивіться, чиясь нора!

 Слуга 1 (заглянувши в нору). Там щось блищить! Давайте розриємо її!


Слуги починають руйнувати нору.


 Слуга 2 (схопивши ланцюжок) Ось вона!

Слуга 3. Дивиться, та тут же змія!


 Змія вискакує з нори і хоче втекти, але слуги 1 і 2 хапають її.


 Слуга 1.Не втечеш гадюко!

Слуга 3.Тут і смерть твоя прийшла!


 Слуги 2, 3 замахуються на змію палицями.


Слуга 1.Стійте! Не вбивайте її! (Обходить змію кругом, розглядаючи її.)

Це ж гарний дарунок нашої царівни – для її зоопарку!

Слуга 2. І, правда, ця зміюка буде подругою тої , що вже живе там, у тераріумі.

Слуга 3. Пішли, обрадуємо нашу покровительку.


 Слуги йдуть зі змією.

 

Лисиця виходить на сцену, Ворона спускається з дуба.


Ворона. Ах, Лисичка сестричко, дякую! Адже тепер я буду спокійно жити та воронят виводити! Не знаю тільки, чим я зможу тобі віддячити!

Лисиця. От і добре.. А щодо подяки ... Так це я боржок тобі повернула!

Ворона. Ти віддала мені борг? Який?

Лисиця. А згадай, як ти врятувала мого лисенятка від смерті! Згадай, як втікаючи від цієї ж змії, він потрапив в болото! І потонув би мій синочок. якби ти не кинула йому товсту гілку!

Ворона. Було таке. Я вже і забула про той випадок…

Лисиця. А я не забула і дуже рада , що змогла віддячити тобі!


Лисиця і Ворона виходять на авансцену, до них приєднуються Змія і слуги.


Ведучий 1. Закінчуючи наш спектакль, хочемо нагадати ще раз, дорогі наші глядачі: добрі справи завжди відгукуються теж добром.

Ведучий 2. І, чим більше добра ми станемо творити, тим менше навколо нас буде зла!

Ворона. Так поспішимо же робити добрі діла один для одного, друзі!

Усі. І будемо усі здорові! І до нових зустрічей!