ПЬЕСЫ ДЛЯ ЮНЫХ АКТЁРОВ


ДАРУНОК ВІД СВЯТОГО МИКОЛАЯ


Діючи особи:

Ведучий 1,2

Сашко

Катя

Настя

Дмитрик

Янгол



На авансцені Ведучі. Сашко за письмовим столом робить уроки. На столі лежать зошити, підручники, фарби, папери для малювання, лист ватману.


Ведучий 1. Добридень, дорогі друзі! Ми з вами напередодні дивного свята – свята на честь Святого Миколи, якого шанують у всьому світі за його благі, добрі справи. А діти люблять Святого Миколу особливо: адже Він, обдаровує їх напередодні свого Дня, в ніч на 19 грудня.

Ведучий 2. І сьогодні ми розповімо про хлопчика, який отримав дарунок від Святого Миколи, що виявився дуже повчальним. Історія, звичайно, майже казкова, але натяк її, ми упевнені, зрозуміють всі! А діло було так.

Сашко (бере підручник з математики). Та-а-к. Що тут сьогодні за задачки…Ага…от… (читає ). Щось нічого не розумію… А! Кину я це діло – надиматися! Краще у когось спишу готовеньке.


Сашко бере мобільний телефон й починає набирати номер. Чутно сигнал виклику. На другому боці сцени з’являється Катя, в руках у якої дзвонить телефон.


Катя. Ало!

Сашко. Катю, привіт! Ти вже математику зробила?

Катя. Так.

Сашко. Даси списати?

Катя. Ні! Не дам! Ти мені ніжки підставляєш! Вчора так впала, що весь час колінка болить! (Вимикає телефон та йде зі сцени.)

Сашко (сердито). Яка злючка! Мало я їй підніжок роблю …Ну-бо пожди


Сашко знову набирає номер, телефон дзвонить. На сцені

з’являється Настя, в руках у якої дзвонить телефон.


Настя. Ало!

Сашко. Настя, це я, Сашко. Забіжу зараз до тебе та спишу задачки, можна?

Настя. З яких це радощів? Може за те, що ти обзиваєшся? Ні, дорогенький, списуй у когось іншого. (Вимикає телефон та йде зі сцени.)

Сашко. От зануда! Ну бо пождиСхопиш завтра у мене…


Сашко знову набирає номер, телефон дзвонить. На сцені з’являється Дмитрик, в руках у якого дзвонить телефон.


Дмитрик. Ало!

Сашко. Дмитро, привіт! Щось у мене задачки не виходять. Завтра на перерві даси свого зошита?

Дмитрик. Може дам… А може й ні

Сашко. Як це – «може й ні»?

Дмитрик. А ти задираєшся постійно! То й не буду тебе виручати? (Вимикає телефон та йде зі сцени)

Сашко. І цей туди ж. Бачите, задиристий я. Які ж вони всі противні! Взяли та й споганили мені добрий настрій. (Після недовгого роздуму.) Ну-бо, пождіть у мене! Недарма я гарно малюю! Завтра день Святого Миколая, то я вам карикатури - подарунки й піднесу! Запам’ятаєте, як мене ображати!

Ведучий 1. І Сашко почав свою мстиву справу Він вирішив намалювати своїх товаришів, ким би ви думаєте – якимись страшилами! Катю він намалював відьмою на мітлі, Настю – потворою, а Дмитрика – кощієм безсмертним.


Саша закінчив свою роботу.

Сашко (розглядаючи свою роботу). Ха-ха! Які шикарні карикатури вийшли!! Супер! Завтра розвішу у класі. От реготу буде!


Сашко складає карикатури у стопку. Раптом починає

позіхати й потягуватися.


Сашко. Йо! Аж втомився… й спати захотілось…(Солодко позіхає, кладе голову на руки й засинає.)


На сцені з’являється Янгол з пакетом. Підходе до столу, розглядає портрети. Докірливо качає головою. Будить легенько Сашка. Сашко просинається. Бачить Янгола, лякається.


Сашко. Ти… Ви…мені снитися, чи як? Ви – хто? А-а-а…Ви – янгол…

Янгол. Здрастуй, Сашко! Не лякайся , я посланець від Святого Миколая. Це тобі (протягує Сашку пакета).

Сашко. От здорово! Тут подарунок для мене? (Намагається розв’язати пакета, але у нього не виходить). Чого це він не розв’язується, а?!

Янгол. Може тому, що ти навіть не привітався?

Сашко. Та забувсь трохи! Пробачте! Хочеться ж скоріше достати, що там мені належить!

Янгол. Святий Миколай знає, що ти любиш малювати портрети своїх однокласників. От він і вирішив подарувати тобі твій портрет.

Сашко (розчаровано). Нащо мені власний портрет?

Янгол. Як нащо? (Розв’язує пакета, виймає в рамці портрет Сашка і протягує його Сашку.) Повісиш на стінку й будеш милуватися собою щодня.

Сашко бере. Здивовано розглядає його.


Сашко (обурено, тиче пальцем у портрета). Що це? Тут чуперадло якесь намальовано! Хіба це – я?

Янгол. Невже не впізнаєш? Звісно ти! Дивись який гарний!

Сашко (із сарказмом). Я не розумію: бабуся казала, що Святий Микола – дуже добрий, дітей любить, дарунки їм дарує гарні! А це (вказує на портрет) не дарунок, це – знущання! Тут якийсь нахаба, а не я!

Янгол. Права твоя бабуся: дарує Святий Миколай добрі дарунки, та тільки-но добрим, слухняним діточкам.

Сашко (обурено). А я – що? Вже такий поганий, як цей зухвалець? (Сердито кидає портрет на стіл.)

Янгол. Буваєш, буваєш схожим…

Сашко (обурено). Коли? Скажіть – коли?

Янгол. Наприклад, ти з рідними часто-густо неввічливий, , а вже з товаришами – так то завжди грубий та задирливий!

Сашко Пождіть, пождіть, шановний Янголе! Рідні мене обожнюють, яким я не є! А товариши – так вони постійно на мене капають вчителям, мовляв: «Сашко б’ється! Сашко обзивається! Сашко дражниться!»

Янгол (із сарказмом). А ти, певна річ, цього ніколи не робиш?

Сашко. Ну… буває. Так я ж так шуткую! Я шуткую, а вони ображаються! То в чому ж я винен?

Янгол. Думаю у тому, що не знаєш ти золоте правило.

Сашко. Золоте правило? Не чув про таке!

Янгол. Золоте правило заповів людям Ісус Христос. От Святий Миколай доручив мені навчити тебе йому. Воно дуже просте. От послухай (каже, підкреслюючи кожне слово): «…у всьому, як хочете, щоб з вами поступали люди,так поступайте і ви з ними».

Сашко. Цікаво… (з роздумом). Як що я вірно зрозумів, то (показує на себе) я повинен… чинити (показує на зал) з іншими тільки так… як хочу, щоб вони чинили (показує на себе) зі мною… Так?

Янгол. Вірно, Сашко! А ти як поводишся? Поводишся, мов хочеш, щоб тебе усі ображали! Адже ти, сам, й днини не проживеш, щоб когось не скривдити! Тому й з’являються усі твої неприємності! А почнеш йти по золотому правилу, то й тобі добром відповідатимуть. От бери (протягує лист паперу). Тут написано золоте правило (кладе на стіл лист з правилом). Сам його запам’ятай, та інших йому навчай. То ж, бувай здоровим! Я ж поспішу далі. А ти поспи ще трошки…


Янгол торкається Сашка крилом. Сашко сідає за стіл й засинає, поклавши голову на руки. Янгол йде. Сашко просинається через декілька секунд, потягується.


Сашко (з позіхом). Дивний сон мені наснився… Мов, приходив до мене Янгол… (Бачить свій портрет, хватає його, скрикує.) Ой! Так от же, дарунок, що вручив він мені від самого Святого Миколи! Фу, який же я тут поганий… (Згадавши.) Погодь, погодь Сашко. Янгол дарував тобі ще й золоте правило! (Бере лист з правилом, читає.) Чудодійне правило! Я ж ніколи не любив ніяких там правил… А от золоте – мені дуже подобається! А ще – не терпиться негайно щось по ньому вчинити! (Замислюється, потім з радістю.) Придумав! Намалюю я дівчаток та Дмитрика такими симпатичними, як вони є насправді! (Бере папір, щоб начати малювати, раптом) Ні! Краще – намалюю всім однокласникам веселі шаржі! Це буде моїм дарунком хлопцям та дівчаткам до Дня Святого Миколая. Гадаю – кожному сподобається такий презент!


Сашко бере листа ватману, розгортує його на столі й починає на ньому малювати.


Сашко. На цьому ватмані усі помістяться! (Починає малювати.)

Ведучий 2. Малював Сашко аж до самої ночі, бо у класі його аж 29 хлопчиків та дівчаток. А особливо старанно вимальовував він Анну Іванівну, їхню класну вчительку. Нарешті, робота була закінчена.

Сашко (дивиться на свою роботу). Он як гарно вийшло! Завтра прийду першим у клас й повішу це на стінці біля дошки. Упевнений – усі будуть радіти й веселитися! Фу-у! Аж втомився! Але на душі стало так гарно! Виходить – робити щось хороше для інших ще й приємно! А що до цього портрету (бере у руки свій портрет), ой! Та…та я ж тут зовсім інший! Зовсім нормальний! Ура-а-а! И тепер я з задоволенням повішу цього портрета на самому видному місті. (Кріпить портрета на краї завіси.) Насправді! Це золоте правило є чудодійним! (Відходить, любується собою.) Та я просто тут красень! (Кидає погляд на часи.) Але ж! Вже третя година ночі! Треба йти лягати, а то ще просплю…(Йде.)

Ведучий 1. А на другий день однокласники Сашка кожну перерву товпилися біля його шаржів та, як й передбачав Сашко, дружно й весело сміялися.


За сценою чутно веселий сміх. Зі сміхом усі актори з’являються

на сцені і виходять на авансцену , звертаються до залу.


Катя. Нам так сподобались Сашкові дружні шаржі, що ми всі пробачили йому всі колишні погані витівки!

Янгол. А як зробити, щоб у кожного з вас було безліч добрих друзів, то секрет, мої любі діточки, дуже простий: кожний з нас повинен ставитись до інших тільки-по золотому правилу, що заповідав людям Сам Ісус Христос, який вчив:

Сашко (підкреслюючи кожне слово). «Тож усе, що тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чинить їм і ви ».

Ведучий 2 (до залу). І будьте здорові, друзі!

Усі актори (до залу). І до побачення!


Актори розкланюються.