Ведучий

Дзеркало

1-й хлопчик

2-й хлопчик

1-а дівчинка

2-а дівчинка

Ведучий. Добрий день, любі глядачі! Сьогодні ви познайомитися з хлопчиками та дівчатками, якім довелося побачити себе у незвичайному дзеркалі. А незвичайним воно було тому, що показувало дітям, як непривабливо, некрасиво вони виглядають, коли поводяться якось негарно! От давайте представимо, мов таке дзеркало ще і розмовляти вміє.

Завіса розкривається. А сцені парковий лава та декорація великого куща, за яким ховається актор, що промовлятиме за дзеркало. На лаві лежить ручне дзеркало, воно вправлено у обід з ручкою.

Ведучий (показує на дзеркало). Наше дзеркало зараз лежить собі на лавочці у дворі.

На сцені з’являється 1-й хлопчик з футбольним м’ячем та у доброму гуморі. Трошки з задоволенням грається з м’ячем, потім плюхається на лаву.

1-й хлопчик (хвалячись). От же і молодчага я сьогодні! З першоклашками у футбол грав та й наганяв їм десять голів! Ха-ха! Малявки навіть ревіли, слабаки! Кому б ще пару голів накидати...

Ведучий. Тут наш хвалько помічає дзеркало.

Хлопчик бере дзеркало у руки.

1-й хлопчик. Якась розтелепа дзеркало згубила.

Дзеркало. Мене не загубили.

1-й хлопчик (крутить головою). Дивно! Навколо нікого...Хто ж отут крякає?

Дзеркало. Це я – дзеркало. Я – чарівне!

1-й хлопчик. Ти? Чарівне? Здорово! Відкіля ж ти тут узялося?

Дзеркало. Мене викинула одна дівчинка.

1-й хлопчик. Чарівне викинула? За що?

Дзеркало. Глянула в мене, а я їй показало, якою вона глядиться, коли бува невихованою.

1-хлопчик. Ха-ха! Образилась? Я не такий! Показуй – розповідай про мене, що хочеш!

Дзеркало. Я можу тільки правду.

1-й хлопчик. Правду я знаю. Я – сильний, спритний, розумний!

Дзеркало. Невдячний і нечемний!

1-й хлопчик (обурено). Про що це ти?

Дзеркало. А такий ти зі своїми домашніми: ніколи їм не дякуєш, завжди забуваєш про ввічливе «будь ласка».

1-й хлопчик. Навіщо їм все це! Вони ж мене обожнюють! І просто щасливі для мене все робити без усяких там «спасибі» та «будь ласка»!

Дзеркало. Але ж на любов треба і відповідати любов'ю та вдячністю!

1-й хлопчик. Дурне ти, Дзеркало! Усіх за усе дякувати – язик заболить!

Хлопчик показує дзеркалу язика.

1-й хлопчик. Ой! Що це ти помутніло?

Хлопчик тре рукавом дзеркало.

Ведучий. Хлопчик намагається протерти Дзеркало, але марно! І раптом у Дзеркалі вимальовується дуже, дуже непривабливе зображення!

1-й хлопчик (здивовано). Хто це тут з'явився? Нахабне опудало якесь!

Дзеркало. Не впізнаєш? Адже це ти, грубий і безпардонний.

1-й хлопчик (обурено). Це я?! Усе ти брешеш, противне! Ти не чарівне Дзеркало, а мутне й криве! Валяйся, де валялось!

Хлопчик розлючено кидає дзеркало на лаву і біжить геть.

Дзеркало. Ой! Боляче!

Ведучий. (гірко). Отож воно і є. Ніхто не любить дивитися правді у вічі.

До лавочці наближаються дві дівчинки. Вони весело хихочуть над тим, як одна з них вдавано кульгає. Нарешті, дівчатка помічають Дзеркало, і 1-а дівчинка бере його у руки.

1-а дівчинка. Дивися, дзеркальце! Яке гарнесеньке!

Друга дівчинка вихоплює дзеркальце собі, та звертається до свого зображення.

2-а дівчинка (шуткуючи). Світ мій дзеркальце, скажи, усю правду розкажи, чи не я усіх миліша? ( із жахом). Ой, дивися, що за лялька тут, погана така?

1-а дівчинка те ж заглядає у дзеркало й бере його у свої руки.

1-а дівчинка. Правда! Та не одна, а, дивись, дві кривляки, якісь!

2-а дівчинка. Це дзеркало якесь криве та мутне…

Дзеркало. Я зовсім не криве, а помутніло від вашої жорстокості!

Дівчинки (разом). Ой! Хто це сказав?

Дзеркало. Я, чарівне Дзеркало! А кривляки це ви, коли глузуєте зі своєї подружки Насті.

1-а дівчинка (виправдуючись). Глузуємо? Та ні.. Ми… ми ж … жартуємо!

Дзеркало. Злий жарт не смішить, а до сліз доводить!

2-а дівчинка. Але ж...Настя так смішно кульгає!

Дзеркало. Насміхаються з чужої вади тільки безсердечні!

1-а дівчинка (сердито). Подумаєш! Лається, а саме мутне!

2-а дівчинка. Кинь його, раз воно нас спотворює! На світі багато інших дзеркал!

1-а дівчинка кидає Дзеркало на лаву й обидві йдуть. А до лави

підходе ще один хлопчик. Він у доброму настрої. Помічаючи

Дзеркало, заглядає в нього.

2-й хлопчик (з великим подивом). Це, хто? Я?

Дзеркало. Ти, ти!

2-й хлопчик (оглядаючись). Ой! Хто говорить?

Дзеркало. Я с тобою розмовляю, чарівне Дзеркало.

2-й хлопчик (до дзеркала). Чарівне? Здорово! А чого я у тебе , фу-у... противний якийсь?

Дзеркало. Такий як є, коли кривдиш сестричку свою, Ганнусю!

2-й хлопчик (обурено). От тобі раз! Як це я її кривджу? Скажи, як?

Дзеркало. Завжди женеш від себе.

2-й хлопчик. Так Ганнуська ж - страшна приставала! Сто запитань випалить за мить! Терпіння не вистачає відповідати на всі її «чому?»!

Дзеркало. Маленькі завжди допитливі. І ти ж таким був.

2-й хлопчик. І що мені, накажеш з цим робити?

Ведучий. Сестричка твоя, тому така „чомучка”, що розумна не по літах. То візьми й навчи її читати. Тоді стане Ганнуся із книг про все цікаве сама дізнаватися.

2-й хлопчик. Ніколи мені! Сама нехай вчиться, коли така мудра! Здорова вже – п'ять років стукнуло!

Дзеркало. Виходить, для сестрички ні часу, ні терпіння немає! Недобре це!

2-й хлопчик. Ти глянь – недобре! Вихователь вишукався! Сам-те

криве так мутне! Валяйся, де валялось! А мене друзі чекають футбол ганяти!

Хлопчик сердито кидає дзеркало на лаву. Ведучий бере його у руки.

Дзеркало (гірко). Чули, шановний ведучий? Бачили?

Ведучий (до дзеркала). Так. Поведінка цих діточок й мене не радує.

Дзеркало. Ото ж! Ще й ще раз доведено: нікому не подобається бачити своє негарне, але ж правдиве віддзеркалення! І це дуже сумно... Але не даремно ж я - чарівне! Я зроблю так, що всі дзеркала у світі стануть показувати цих дівчаток та хлопчиків такими ж, як і я! Подивимось, як їм це сподобається! От покладіть мене на лаву й дивиться, що зараз буде.

Ведучий кладе Дзеркало. Відходе у сторону.

Дзеркало (гучно). Один! Два! Три!

До лави з різних боків сцени збігаються діти:. 1-й хлопчик, 2-й хлопчик, 1-а дівчинка й 2-а дівчинка. Кожний з них, не помічаючи один одного, намагаються схопити дзеркало, і зіштовхуються лобами

Усі разом. Ой!

1-а дівчинка (зло). Дивитися треба!

1-й хлопчик (зло). Сама очі розтули!!

2-а дівчинка (зло). Що ви, людей не бачите?

2-й хлопчик (також). А ви шишки іншим наставляєте!

Ведучий. Не сваріться! Що трапилося?

1-а дівчинка. Жахливе трапилося! Я у всіх дзеркалах бачу якесь страшко, а не себе!

1-й хлопчик. У мене така ж історія!

2-а дівчинка. І у мене!

2-й хлопчик. Я також, мов чуперадло!

Дзеркало. Нічого нарікати на дзеркала. Вони тільки показують, що ви є насправді. Хіба це погано?

Всі. Погано! Погано! Ми не хочемо такими бути!

1-а дівчинка бере Дзеркало у руки. Інші діти її оточують на півколом.

1-а дівчинка (благаючи). Зроби що-небудь, Дзеркальце!

2-га дівчинка (забирає Дзеркало у подружки). Будь ласка, дзеркальце!

Ти ж чарівне!

Хлопчики (разом). Благаємо тебе!

Дзеркало. Хоч я і чарівне, але те, що ви просите, зробити у змозі тільки ви самі!

Усі (хором). Як? Як?!

Дзеркало. Ви повинні стати іншими!

1-а дівчинка. Якими іншими?

2-га дівчинка. Як стати іншими?

1-й хлопчик. Хіба це легко?

2-й хлопчик. Не можливо вмить стати другими!

Дзеркало. Це все можливо, мої любі, якщо завжди діяти по Золотому правилу!

Хлопчики. Що це за правило таке, „золоте”?

2-га дівчинка. У граматиці його не має!

Хлопчики (разом). У математиці – теж!

Дзеркало. Бо воно не те й не друге.

1-а дівчинка. Я! Я його знаю! Друзі, Золоте правило моя бабуся чи не кожний день мені нагадує!

1-й хлопчик, 2-й хлопчик, 2-а дівчинка ( разом). То ж скажи і нам!

1-а дівчинка. Бабуся каже, що Золоте правило людям заповів сам Ісус Христос. Він навчав так: «…В усьому, як хочете, щоб люди чинили з вами,

так чинить і ви з ними»

1-й хлопчик. І все? Так просто?

Дзеркало. Так, так! Золоте правило дуже просте, але ж – чарівне! Йдіть у житті по ньому, й ви навчитесь бути ввічливими, вдячними, терплячими й чуткими до інших, і вже ніколи не станете глузувати з чужої біди. От тоді в усіх дзеркалах знов з’являться ваші милі гарнесенькі личка! Гарантую!

Діти ненадовго замислюються.

2–а дівчинка. Якщо добре подумати, то, здається мені, друзі, це дуже самому приємно – чинити завжди так, як навчає Золоте правило! А ви як гадаєте?

1-й хлопчик, 2-й хлопчик, 1-а дівчинка ( разом). Так само!

1-а дівчинка. Тоді давайте з цієї миті відноситись до інших тільки по-доброму!

2-а дівчинка. Чуйно й дбайливо!

1-й хлопчик. Чемно, ввічливо та вдячно!

2-й хлопчик. А інші, це ж наші ближні! Те всі ті, хто поруч із нами йде по життю.

Ведучий (до залу). Що ж, наші любі, глядачі! Гадаємо: вам теж полюбилося Золоте правило, і ви обов’язково станете йти з ним по життю! Отже,

«…В усьому, як хочете, щоб люди чинили з вами, так чинить і ви з ними», й ви дуже скоро побачите, як багато добрих й вірних друзів йде з вам поруч!

Усі актори (глядачам разом). І будьте здорові! І до нових зустрічей в нашому театрі, друзі!

Актори розкланюються