Перейти на русскую версию

ЗОЛОТЕ ПРАВИЛО – СВІТЛО НА ШЛЯХУ

Дійові особи:

Ведучий

Бабуся

Артем, її онук

Завіса розкрита.

На сцені кімната. У кімнаті крісло, письменний стіл

Артема, стілець. Перед кулісою ведучий.

Ведучий. Добрий день, дорогі глядачі! Сьогодні ми знову згадаємо Золоте правило, що вчить нас тільки добрим відносинам поміж собою. На сцені Ви бачите кімнату Артема. Зараз він і сам з’явиться - прийде зі школи.

З’являється Артем. Він явно в поганому настрої: шпурляє свій ранець на підлогу біля столу. Сам плюхається на стілець і про щось задумується. У кімнату заходить бабуся.

Бабуся. Артемка, млинчики холонуть! Пішли вечеряти.

Артем. Не хочеться, бабуся.

Бабуся. Не хочеш своїх улюблених солоденьких? (Помічає настрій Артема) Бачу...щось ти не в гуморі...

Артем. Угадала, бабусю. Настрій - гірше не буває.

Бабуся. Але ти ж знаєш, як легко виправити будь-який поганий настрій!

Артем (зітхаючи). Пам'ятаю, пам'ятаю: треба подумати, кому я можу зробити, що-небудь гарне.

Бабуся. Чудово! От і дій.

Артем. Боюся, що… та людина, кому б я хотів зробити саме це гарне, не хоче навіть дивитися в мою сторону…

Бабуся. Так що ж так? Хто це в нас такий не чуйний на добро?

Артем. Так Таня ж! Скільки років дружимо, сидимо за одною партою, а вона все ніяк не розучиться на мене ображатися!

Бабуся. То ж я й дивуюся, чого-це телефон увесь час вільний. А щодо того, чи можна навчитися ніколи не ображатися… Не знаю. Як говорять мудрі люди, язик інших, буває мов убивча стріла.

Артем. Так не казав я їй нічого образливого! І не робив нічого! А вона… вона навіть пересіла від мене.

Бабуся. Давай розберемося разом (сідає в крісло).

Артем. Було так, бабуню. Тетянці хтось дав на час книгу-підручник вишуканої англійської мови: «Бесіди з англійською королевою» – так книга зветься. Таня й принесла її в клас – читати на перервах. Але іншим і подивиться нікому не дозволяла. Не знаю, як там уже вийшло, але, коли ми після одної перерви із хлопцями повернулися в клас, то побачили, як її ж подружки, Аня та Люся , з різних кутків класу перекидаються цім безцінним підручником.

Бабуся. А, що ж Тетяна?

Артем. А Тетяна бігає між ними, намагається перехопити книжку, та благає дівчат віддати її.

Бабуся (докірливо). Добру забаву придумали подружки...

Артем. Ото ж. Хлопцям теж сподобалося їхня гра. Й через мить підручник літав із рук у руки вже по всьому класу. А Тетяна... А Тетяна вже не бігала, а сіла за парту зі сльозами на очах.

Бабуся ( з обуренням). А ти? Ти те ж...

Артем (перебиваючи). Ні, ти, що бабуню! Я й не думав... і я зразу ж сів і намагався заспокоїти її: мов, не переживай так - дітки трошки пограються й повернуть ту книгу...

Бабуся (з іронією). Молодець. Мужній учинок. Що далі?

Артем. Далі в клас зайшла Марія Іванівна, усі розсипалися по партах, а хтось шльопнув підручника нам на парту...

Бабуся. Догадуюся, у якому стані. Герої!

Артем. Ти права, бабусю. Книгу таки добряче розтріпало. А Тетяна... Вона наступної перерви пересіла від мене на вільну парту.

Пауза.

Бабуся (із докором). Так, Артем... вдало ти відзначився.

Артем (обурено). А що?! Що я зробив поганого? Я ж діяв за правилом: не роби іншим того, чого не бажаєш собі. От я й не кидався!

Бабуся. Ти правий. У дурній справі ти дійсно, участь не брав, але ж і гарного вчинку не зробив. А повинен був! Чи легко було дівчинці бачити знущання над книгою, ще й твою зрадливу байдужість?

Артем. Ви, що, зговорилися? І Тетяна мене обізвала зрадником! Нічого не розумію, я ж правила дотримував!

Бабуся. Дотримував, та не те…Треба було згадати інше правило - Золоте!

Артем. Чому знов Золоте? Чому на кожному кроці – Золоте?

Бабусю. Тому що Золоте правило вчить ді-я-ти! Діяти добром! Воно вчить вчи-ня-ти ближнім те, що бажаєш собі!

Артем ( з образою). І як, як я міг діяти? Що я повинний був зробити?

Бабуся. Повинний був не сидіти, склавши руки, а зупинити хлопців, і повернути книжку Тані.

Артем. Як же! Їх зупиниш…

Бабуся. «Лев на вулиці» - каже ледачий, щоб не йти на роботу. Запам’ятай цей біблійний натяк.

Артем замислюється.

Артем. Напевно, ти права, бабуся … Тетяна нерідко допомагає мені з англійською, а я … Який же я безсовісний дурень, бабуся! Що ж робити, а?

Бабуся. Для початку вибачся.

Артем (із гірким подихом). Як? Вона ж сказала, щоб не підходив до неї й не дзвонив.

Бабуся. Придумай щось. Умієш образити, зумій і прощення отримати. А я піду, справи в мене на кухні.

Бабуся йде.

Артем. Думай, Артем... Думай.... А що, якщо... Ні... А, що... От! Сподіваюся - це змінить її гнів на милість. Так! Точно! Придумав! Бабуся, бабуся!

Бабуся повертається в кімнату.

Артем. Бабуся, я придумав! Завтра ж, із самого ранку я відправлюся по книгарнях, і, будь-що, знайду Тетяні цю ж книгу! Й куплю два екземпляри!

Бабуся. Он як! Ідея не погана, але навіщо книги - дві?

Артем. Дуже просто: обидві подарую Тані: одну вона поверне, а друга буде їй. Ну, а ту, пошматовану, візьму собі. (Урочисто). Відновлю її й попрошу Таню дозволити мені разом із нею вчити мову англійської королеви!

Бабуся. Що ж спробуй! Судячи із твоїх розповідей, Тетянка - дівчинка відхідлива.

Артем. Це так! Вона просто чудова! Ну, тепер нехай, хоч хто-небудь спробує, хоч поглядом її скривдити! Буде мати справа зі мною…

Бабуся. А грошей у тебе вистачить, захисник?

Артем. А скарбничка моя, на що? Цілий рік кидав туди монети.

Бабуся. Дійсно. Ну, а якщо не вистачить, я вже тебе виручу.

Артем. Ура!!!

Бабуся. Тільки пообіцяй, надалі будь-який свій учинок звіряти із Золотим правилом. Домовилися?

Артем. Я вже постараюся, бабуся!

Бабуся. Тоді пішли вечеряти, млинці ще гарячі.

Артем. Із задоволенням!

Бабуся й Артем приєднуються до ведучого.

Ведучий. Сподіваємося, дорогі наші глядачі, що й ви розумієте: Золоте правило не є напуттям тільки для якихось особливих випадків. Золоте правило – повинне правити кожним нашим кроком.

Бабуся. Один із наймудріших людей давнини, цар Соломон, так звертався до Бога: «Слово Твоє – світильник нозі моєї й світло на шляху моєму».

Артем. Нехай же таким світлом для кожного з нас і буде Золоте правило, що заповідано Ісусом Христом: «Тож усе, що тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чинить їм і ви».

Ведучий. І будьте здорові, друзі!

Артем. І до нових зустрічей у нашому театрі.

Усі актори. До побачення!

Актори розкланюються.